1 Цар 19, 9а. 11-13а \ Пс 85 \ Рим 9, 1-5 \ Мт 14, 22-33
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
1 Цар 19, 9а. 11-13а
Читання з Першої книги Царів.
Тими днями Ілля прийшов до Божої гори Хорив, увійшов у печеру й переночував у ній. І прийшло до нього слово Господнє і Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед обличчям Господнім». І ось проходив Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й трощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі – вогонь, та й не у вогні Господь! Після вогню – тихесенький, лагідний вітерець. Щойно Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем і вийшов. Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 85, 9аб-10. 11-12. 13-14
Рефрен: Яви нам милість і дай нам спасіння.
1.Послухаю, що Господь Бог скаже, *
бо Він говоритиме про мир для свого народу †
і для своїх побожних.
Адже Його спасіння близьке до тих, хто Його боїться, – *
аби Його слава оселилася в нашому краї.
2.Милість і правда зустрілись, *
поцілувалися мир і правда.
Правда піднялася з землі вгору, *
а справедливість нахилилася з неба.
3.Тож Господь дасть благо – *
і дасть свій врожай земля наша.
Перед Ним піде правда, – *
своїми кроками ступатиме по дорозі.
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
Рим 9, 1-5
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян.
Брати! Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Духові Святому: я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці! Адже я бажав би сам бути анафемою, відлученим від Христа, задля моїх братів, моїх рідних за тілом, тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці. Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь. Слово Боже.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Пс 130, 5-6
Алілуя, алілуя, алілуя.
Я надіюсь на Господа,
я надіюсь на Його слово.
ЄВАНГЕЛІЄ
Мт 14, 22-33
† Читання святого Євангелія від Матея.
Після того як люди наситилися, Ісус звелів своїм учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей. Відпустивши народ, піднявся сам на гору, щоб молитися. Як настав вечір, Він залишався там на самоті. Човен уже був багато стадій від землі; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. У четверту сторожу ночі Ісус попрямував до них, ідучи по морю. А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. Зараз же сказав їм Ісус: «Відваги, це Я, не бійтеся!» Петро, озвавшись до Нього, сказав: «Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді !» Він же сказав: «Іди!» І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, і йшов до Ісуса. Та, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: «Господи, спаси мене!» І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: «Маловірний, чому ти засумнівався?» Коли вони увійшли до човна, вітер стих. А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: «Ти насправді є Божий Син!». Слово Господнє.