1 Сол 4, 13-18 \ Пс 96 \ Лк 4, 16-30

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

1 Сол 4, 13-18

Читання з Першого послання святого апостола Павла до солунян.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про померлих, аби не сумували, як і інші, котрі не мають надії. Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й тих, які поснули, через Ісуса Бог приведе з Ним. Це говоримо вам Словом Господнім: що ми, живі, які залишимося до приходу Господнього, не випередимо по­мерлих. Адже сам Господь з наказом, при голосі арханге­ла і при Божій сурмі, зійде з неба, – і першими воскрес­нуть померлі в Христі. Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, – і так завжди будемо з Господом. Тому потішайте одне одного цими словами. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 96, 1 і 3. 4-5. 11-12аб. 12в-13

Рефрен: Господь приходить, щоб судити землю.

1.Заспівайте Господу нову пісню! *

Співай Господу, вся земле!

Звістіть між язичниками Його славу, *

серед усіх народів – Його діла дивовижні.

2.Бо великий Господь і найвищої хвали гідний. *

Він грізний – понад усіма богами.

Адже всі боги народів – це боввани, *

а Господь – сотворив небо.

3.Хай веселиться небо, *

хай земля радіє!

Хай збуриться море і все, що його наповняє. *

Хай рівнина і все, що на ній, радіє!

4.Тоді радітимуть усі дерева в лісі *

перед обличчям Господа, який приходить, – †

бо Він приходить судити землю!

Він справедливо судитиме Всесвіт, *

і у своїй правді – народи.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Лк 4, 18

Алілуя, алілуя, алілуя.

Господь послав Мене благовістити убогим,

проповідувати визволення полоненим.

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 4, 16-30

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу Ісус прибув у Назарет, де був вихований, увійшов за своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати. І дали Йому книгу пророка Ісаї. І, роз­горнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: «Дух Господній на Мені, тому що Він помазав Мене благовістити убогим, послав мене проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, відпустити пригноблених на волю; звіщати рік Господній сприятливий!» Згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів, а очі всіх у синагозі були зосереджені на Ньому. І Він почав говорити до них: «Сьогодні сповнилося це Писання у вухах ваших». Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: «Чи не син це Йосифа?» А Він промовив до них: «А як же ж, скажете Мені цю приказку: “Лікарю, вилікуй самого себе!” Зроби й тут, на своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі». І Він промовив: «Воістину кажу вам, що жодний про­рок не приймається на своїй батьківщині. По правді кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, коли став­ся великий голод по всій землі. Та до жодної з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту Сидонську – до жін­ки-вдови. І багато було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, але ніхто з них не очистився, тільки Нааман – сирієць!» Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його до урвища гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його скинути; та Він, пройшовши поміж ними, віддалився.      Слово Господнє.