1 Кор 15, 35-37. 42-49 \ Пс 56 \ Лк 8, 4-15

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

1 Кор 15, 35-37. 42-49

Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян.

Брати! Дехто скаже: «Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?» Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки голе зерно, яке прийдеться, – пшениці чи чогось іншого. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні; сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне. Так і написано: «Перша людина – Адам – став живою душею», а останній Адам – Дух, який оживляє. Але не духовний спочатку, а душевний; потім – духовний. Перша людина – із землі, земна. Друга Людина – з неба. Який земний – такі й земні, і який небесний – такі й небесні. І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 56, 10. 11-12. 13-14

У живих світлі йтиму перед Богом.

Того дня, коли я закличу до Тебе, *
мої вороги геть розбіжаться.
Ось пізнав я, *
що Бог зі мною.

Перед Богом віддаватиму хвалу Слову, *
у Господі віддаватиму хвалу Слову.
На Бога я покладаю надію, – тож не буду боятися! *
Що заподіє мені людина?

На мені, о Боже, Твої обітниці, *
тож Я принесу Тобі жертви подяки.
Адже Ти визволив мою душу від смерті, а мої ноги – від спотикання, *
щоб я у світлі живих ходив перед Богом.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Пор. Лк 8, 15

Алілуя, алілуя, алілуя.

Блаженні ті, які, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 8, 4-15

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу, коли зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Ісуса, Він промовив через притчу: «Вий­шов сіяч сіяти своє зерно. І коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні поз’їдали його. А інше впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. Ще інше впало серед терня, і як вирос­ло разом з ним терня, то заглушило його. Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало плід у сто разів». Кажу­чи це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає». Учні ж запитували Його, що мала би означати ця притча. А Ісус відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а і ншим – у притчах, щоби дивилися – і не ба­чили, щоби слухали – і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно – то Слово Боже. Те, що при дорозі, – це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб увірувавши, не спаслися. А те, що на камені, – це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають. А те, що в терня впало, – це ті, які  почули, але, заглушені клопотами, багатством та життєвими насолодами, йдуть і не приносять зріло­го плоду. А те, що на добрій землі , – це ті, хто, почув­ши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпеливості». Слово Господнє.