1 Кор 15, 1-11 \ Пс 118 \ Лк 7, 36-50

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

1 Кор 15, 1-11

Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян.

Нагадую вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви при­йняли, в якому стоїте і яким спасаєтеся, коли дотри­мує­те слово таким, яким я вам його сповістив; якщо тільки ви не повір­и­ли надаремно! Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням; і з’явився Кифі, тоді Дванад­цятьом; після того Він з’явився одно­час­но понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді – всім апостолам; нарешті з’явився і мені, – наче якомусь недоноскові. Адже я найменший з апостолів, не­достойний називатися апосто­лом, оскільки я переслідував Божу Цер­кву. Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа бла­го­дать зі мною. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 118, 1-2. 16-17. 28

Господа славте, бо Він милосердний.

Прославляйте Господа, адже Він добрий, *
бо Його милосердя навіки.
Нехай скаже Ізраїль: *
«Його милосердя навіки!»

Господня правиця піднята вгору, *
Гос­подня правиця виявляє силу.
Не помру, але буду жити *
і розповідати про діла Господні.

Ти – мій Бог, *
і я буду Тебе прославляти.
Господи, мій Боже, *
Тебе буду величати.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Мт 11, 28

Алілуя, алілуя, алілуя.

Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, – і Я дам вам відпочинок!

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 7, 36-50

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він возліг до столу. І от жінка, яка була в тому місті, грішниця, довідавшись, що Він возлежить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; і, ставши ззаду біля Його ніг, вона, плачучи, слізьми почала обмивати Його ноги та обтирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, мір­кував собі й казав: «Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, – що вона грішниця!» Ісус у відповідь промовив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати». А той промовив: «Кажи, Вчителю!» «Два боржники були в одного позикодавця: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий – п’ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?» У відповідь Симон сказав: «Думаю, що той, якому більше подарував». І Він сказав йому: «Правильно ти розсудив». Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: «Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми обмила Мені ноги й во­лоссям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої  ноги. Голо­ви Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Прощаються їй численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!» А до неї Він промовив: «Прощаються твої гріхи!» Ті, хто лежав поруч при столі, почали казати самим собі: «Хто ж Він такий, що й гріхи прощає?» Він же сказав жінці: «Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!» Слово Господнє.