І всі їли й наїлися (бр. Раньєро Канталамесса)

Я певен, що, багаторазово слухаючи пояснення Євангелія, ви чули про синоптичні Євангелія, про синопсис Євангелій. Сьогодні маємо нагоду пояснити, що це означає, щоб ніхто з вас не почувався виключеним чи збентеженим, коли чує ці дещо складні слова.

Слово «синопсис» походить із грецької мови й означає просто загальний огляд, охоплення багатьох речей одним поглядом. Коли ж ідеться про прикметник «синоптичний», ми можемо самі дійти до його значення: «оптичний», як відомо, стосується бачення, а «син» означає «разом», «спільно». Отже, синоптичним називається те, що можна зіставити з чимось іншим і розглядати разом.

Залежно від того, чи певний уривок міститься лише в одному Євангелії, чи у двох, трьох або навіть у чотирьох, сторінка, на якій його наведено, матиме одну, дві, три або чотири колонки. Якщо ми відкриємо якийсь синопсис і знайдемо сьогоднішнє Євангеліє про помноження хліба, то побачимо сторінку з чотирма колонками. Це означатиме, що про цю подію розповідають усі Євангелія. Однак це скоріше виняток. Зазвичай там буває три, а не чотири колонки. Зараз я спробую пояснити вам чому.

За свого земного життя Ісус нічого не написав. Він лише говорив, навчав і діяв. Після Його смерті апостоли та їхні співпрацівники зібрали все, що кожен із них про Нього пам’ятав, щоб передати це людям, які поступово наверталися. Вони, як каже святий Лука, ретельно дослідили все від самого початку й описали по порядку, щоб кожен міг переконатися в повній достовірності науки, яку отримав (пор. Лк 1, 1–4).

Церква визнала автентичними й гідними довіри лише чотири розповіді, які увійшли до канону Святого Письма (ще одне слово, якого не можна забути!). Канон Святого Письма є офіційним переліком книг, які вважаються написаними під Божим натхненням і тому мають нормативний характер. Йдеться про Євангелія, написані Матеєм, Марком, Лукою та Йоаном.

Інші оповіді про життя Ісуса називають апокрифами (це останнє слово, яке я прошу вас запам’ятати), тобто не автентичними книгами, офіційно не визнаними. Вони здебільшого містять різноманітні подробиці та легенди, тоді як Церква не мала наміру передавати нам легенди про Ісуса, а факти, щоб, як говорить Лука, кожен міг переконатися в повній достовірності науки, яку отримав.

Отже, існує лише одне Євангеліє, яке дійшло до нас у чотирьох версіях або чотирьох різних розповідях. Кожен із євангелистів, відображаючи те саме вчення та діяння Ісуса, наголошував на дещо інших подіях, ніж інші євангелисти, робив власний відбір. Натхненний і проваджений Святим Духом, він здійснював перше автентичне тлумачення цих подій.

Троє з чотирьох євангелистів, тобто Матей, Марко і Лука, дуже подібні між собою: вони мають багато спільного матеріалу, хоч він і не завжди розташований в однаковому порядку. Саме тому, що їхні Євангелія можна розмістити паралельно, їх називають синоптичними Євангеліями. Четверте Євангеліє, за святим Йоаном, написане значно пізніше, відображає вже більш зрілий етап роздумів над особою та вченням Ісуса, тому його неможливо безпосередньо долучити до синоптичних Євангелій. Ось чому євангельський синопсис зазвичай містить лише три колонки.

Переходимо тепер до події, про яку розповідає сьогоднішнє Євангеліє, до помноження хліба. Одного дня Ісус відплив човном у пустельне місце десь на березі Галилейського озера. Та коли Він вийшов на берег, то побачив великий натовп, який уже чекав на Нього. Він змилосердився над ними й оздоровив їхніх хворих. Говорив їм про Боже Царство. Тим часом настав вечір. Апостоли радили Йому відпустити людей, щоб вони пішли до навколишніх сіл і купили собі їжі. Вони нагадують деяких закристиянів, які, покашлюючи, дають знати священникові, який виголошує проповідь, що її вже давно пора завершувати… Одним словом, їм хотілося б, щоб Ісус сказав людям щось на зразок: «Меса закінчилася, ідіть з миром».

Але Ісус здивував їх, голосно промовивши так, щоб усі почули: «Ви дайте їм їсти!». Та вони говорять Йому: «Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби». А Він сказав: «Принесіть їх Мені сюди». І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, підвів погляд до неба, промовив благосло­вення і, розломивши, дав хліби учням, а учні – юрбам. І всі їли й наїлися, і назбирали шматків, що залишилися, дванадцять повних кошиків. А тих, які  їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.  (Не тому, що жінки й діти не їли або не бралися до уваги, а тому, що згідно з тодішнім способом мислення вони вважалися частиною родини, яку представляв чоловік).

Це був найрадісніший пікнік в історії світу!

Що говорить нам це Євангеліє? Передусім те, що Ісус дбає про всю людину, про її душу і тіло. Душам Він дає Своє слово, тілам – оздоровлення та їжу. Ви запитаєте: чому ж Він не робить цього також тепер? Чому не помножить хліба для мільйонів людей, які голодують на землі?

Відповім вам: Ісус і надалі, також сьогодні, помножує п’ять хлібів і дві риби! Він робить це в масштабах цілого світу. Озирнімося навколо. Якщо ми зараз у селі, в цю літню пору, погляньмо на лани збіжжя, які ще кілька тижнів тому вкривали наші пагорби, а тепер наповнюють наші комори. Перебуваючи біля моря, придивімося до рибалок, які витягають на берег свої сіті, повні риби. Було посіяно «п’ять» зернин, а тепер збирають їх сотні. Так само і з рибою: що більше її виловлюють, то більше її з’являється.

Хіба це не є також чудесним помноженням? Але тому, що воно відбувається щороку, ми до нього звикли й сприймаємо його як щось само собою зрозуміле. Кажемо: це природно. Ми вже не вміємо дивуватися, не вміємо бачити в усьому цьому чудо. Давні римляни казали: Assueta vilescunt — звичне перестає цінуватися.

Чи вдалося комусь науково пояснити, чому все це відбувається? Чому зерно, що впало в землю, помирає, випускає паросток, пробивається крізь ґрунт, росте й достигає під сонцем? Ми знаємо, як це відбувається, але не знаємо остаточно, чому. Хто наказує природі робити все це з такою неймовірною регулярністю?

Не хочу цим поставити на один рівень чуда, вчинені Ісусом, і ті «чуда» природи. Хочу лише сказати, що одні підтверджують інші. Для того, хто дивиться очима віри, Бог присутній у цьому помноженні хлібів і риб не меншою мірою, ніж у помноженні, здійсненому Ісусом. Ба більше, Ісус учинив це надзвичайне помноження саме для того, щоб допомогти нам побачити чудо звичайного помноження хліба, яке щороку відбувається перед нашими очима.

Ви скажете мені, що таке пояснення не дає відповіді на найважливіше питання: чому, попри все це, стільки людей і далі не мають хліба? Думаю, що Євангеліє про помноження хлібів містить одну деталь, яка може допомогти нам знайти відповідь. Ісус не клацнув пальцями, і хліби та риби не з’явилися, наче за помахом чарівної палички. Він запитав, що вони мають, і заохотив поділитися тією малою кількістю, якою вони володіли: п’ятьма хлібами та двома рибами.

Те саме Він робить і сьогодні. Просить нас користуватися спільно дарами землі. Загальновідомо, що наша земля здатна дати стільки, що могла б прогодувати значно більше людей, ніж живе на ній тепер. Як можна звинувачувати Бога в тому, що Він не дає всім достатньо хліба, якщо ми щороку знищуємо мільйони тонн продуктів, які називаємо надлишками, лише для того, щоб не впали ціни? Розв’язання полягає у справедливішому розподілі продовольства, у більшій солідарності.

Я знаю, що це не просто. Існує шаленство озброєнь, є безвідповідальні правителі, які сприяють тому, що в багатьох країнах голод не зникає. Але частина відповідальності лежить також і на багатих країнах. Саме ми є сьогодні тією безіменною людиною (за словами євангелістів — хлопчиком), яка має п’ять хлібів і дві риби. Але ми міцно тримаємо їх при собі й зовсім не поспішаємо віддати, щоб ними могли поділитися з усіма. 

На завершення ще одна думка, цього разу, на щастя, сповнена надії. Те, як описано помноження хлібів і риб («узяв п’ять хлібів та дві риби, підвів погляд до неба, промовив благосло­вення і, розломивши, дав хліби учням»), спрямовує наші думки до іншого помноження хліба, яким є Тіло Христове. Тому найдавніші зображення Євхаристії показують кошик із п’ятьма хлібами та двома рибами по боках, як, наприклад, мозаїка в Табзі на Святій Землі, відкрита в храмі, збудованому на місці помноження хліба, або знаменитий фресковий розпис у катакомбах Присцилли.

Зрештою, і те, що ми робимо зараз, також є помноженням хліба: хліба Божого слова. Цього разу чудо звершує телебачення. Я переламав хліб слова, а телебачення помножило мої слова так, що й цього вечора понад п’ять тисяч людей їли й наситилися ним (ці проповіді є книжковою версією телевізійного циклу. Прим. ред.).

Тепер на вас чекає певне завдання: ви маєте зібрати залишені шматки, подбати про те, щоб слово дійшло також до тих, хто не слухав його разом із вами й не брав участі в цій учті. Ви повинні стати його передавачами та свідками. Дякую вам за дотеперішню співпрацю. І не забудьте трьох нових слів, які ми сьогодні вивчили: синоптичні Євангелія, канон Святого Письма, апокрифи.