Іс 55, 10-11 \ Пс 65 \ Рим 8, 18-23 \ Мт 13, 1-23

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Іс 55, 10-11

Читання з Книги пророка Ісаї.

Так говорить Господь: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, доки не напоїть землю, щоб вона зростила паростки та дала насіння сіячу, і хліб тому, хто їсть, отак і Моє слово, яке виходить з Моїх уст: не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав».    Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 65, 10абвг. 10д-11. 12-13. 14

Рефрен: Земля дорідна дала плід стократний.

1.Ти дбаєш про землю, її напуваєш, *

збагачуєш її надзвичайно щедро:

Божа ріка сповнена водою. †

Ти зерно їм достачаєш, *

бо так Ти все це запровадив.

2.Її борозни Ти наповняєш, *

скиби рівняєш,

дощами її робиш м’якою, *

а її рослинність благословляєш.

3.Ти увінчав рік своєю добротою, *

і Твої стежки просякнуті достатком.

Волога осяде на пасовиськах пустелі, *

і охоплені радістю пагорби будуть.

4.Луги покриються отарами, *

а долини пшеницею зарясніють.

Радісно вони вигукувати будуть *

і співатимуть радо.

ДРУГЕ ЧИТАННЯ

Рим 8, 18-23

Читання з Послання святого апостола Павла до римлян.

Брати! Я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися в нас. Усе творіння з упованням очікує з’яв­лення Божих синів. Адже творіння підкорилося марноті  недобровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме творіння буде визволене від рабства тління – для свободи слави дітей Божих. Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині. Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зача­ток Духа, самі  в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла.  Слово Боже.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Алілуя, алілуя, алілуя.

Зерно – це слово Боже, а сіяч – Христос;

кожен, хто Його знайде, житиме повіки.

ЄВАНГЕЛІЄ

Мт 13, 1-23

† Читання святого Євангелія від Матея.

Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; і зібра­лися біля Нього численні натовпи, так що Йому довелось увійти і сісти у човен, а всі люди стояли на березі. І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало при до­розі, й прилетіли птахи та поз’їдали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не мало багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. Хто має вуха, нехай слухає!» Підійшовши, учні запитали Його: «Чому Ти говориш до них притчами?» А Він у відповідь сказав їм: «Бо вам дано пізнати таєм­ниці Царства Небесного, а їм не дано. Адже хто має, тому дасться, і отримає понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. Я тому говорю до них прит­чами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, – не чують і не розуміють; і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: “Слухом будете чути, та не зро­зумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите”. Адже серце цього народу ожиріло, і вухами тяжко чують, і очі свої  замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміти і не наверну­тися, і щоб Я зцілив їх. Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і ваші вуха, бо чують. Воістину кажу вам, що багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, але не побачили; і по­чути хотіли те, що ви чуєте, але не почули. Отже, послухайте притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово Царства, та не розуміє, приходить лу­кавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистому ґрунті – це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, але, не маючи в собі  кореня, він є нестійкий, і коли наста­ють страждання або переслідування за слово, він відра­зу спокушується. Посіяне в тернях – це той, хто слухає слово, але клопоти світу та зваба багатства заглушають те слово, і воно стає без плоду. А посіяне в добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, той, який видає плід і приносить – один – у сто разів, інший – у шістдесят, ще інший – у тридцять».  Слово Господнє.