Іс 35, 1-10 \ Пс 85 \ Лк 5, 17-26

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Іс 35, 1-10

Читання з Книги пророка Ісаї.

Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і квітне, мов нарцис! Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце збентежене: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа; Він прийде й спасе нас». Тоді відкриються у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німих піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води – край спраглий. Лігвища, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. І буде там стежка і дорога; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; і буде вона їм дорогою прямою, так, що навіть нетямущі на ній не заблукають. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зітхання зникнуть.   Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 85, 9аб-10. 11-12. 13-14

Рефрен: Ось Бог наш прийде і дасть нам спасіння.

1.Послухаю, що Господь Бог скаже, *

бо Він говоритиме про мир для свого народу †

і для своїх побожних.

Адже Його спасіння близьке до тих, хто Його боїться, –*

аби Його слава оселилася в нашому краї.

2.Милість і правда зустрілись, *

поцілувалися мир і правда.

Правда піднялася з землі вгору, *

а справедливість нахилилася з неба.

Рефрен: Ось Бог наш прийде і дасть нам спасіння.

3.Тож Господь дасть благо – *

і дасть свій врожай земля наша.

Перед Ним піде правда, – *

своїми кроками ступатиме по дорозі.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Алілуя, алілуя, алілуя.

Ось прийде Цар, Господь землі всієї,

і зніме з нас ярмо неволі.

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 5, 17-26

† Читання святого Євангелія від Луки.

Сталося одного дня, що Ісус навчав, й сиділи фарисеї і законовчителі, які  поприходили з усіх сіл галілейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти. І ось люди принесли на ложі чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним. І, не знайшовши, як пронести його із-за натовпу, вони вилізли на дах та й крізь черепицю опустили його з ложем на середину перед Ісусом. І побачивши їхню віру, Він сказав: «Людино, прощаються тобі  твої  гріхи!» І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: «Хто Він такий, – Він, який говорить богохульство?! Хто може прощати гріхи, крім самого Бога?» Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: «Що це ви думаєте у ваших серцях? Що легше: сказати “прощаються тобі  твої  гріхи” чи сказати “встань і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі  владу прощати гріхи», – сказав паралізованому – «кажу тобі, встань, візьми ложе своє і йди до свого дому!» І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога. А всіх охопило здивування, і вони славили Бога та сповнились страхом, кажучи: «Неймовірне ми бачили сьогодні!». Слово Господнє.