Ісус – Наріжний камінь (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир — п’ятниця в Октаві Великодня. Як сьогодні каже нам апостол Йоан, Ісус знову явився. Знову — бо справді вже вкотре являється, і хоч би цих зустрічей було якомога більше, адже ми знаємо, що цей час об’явлення Воскреслого Христа обмежений.

Він триває 40 днів, а потім Христос іде на небо, щоб приготувати нам місце й звідти зійти вдруге, як Сам про це сказав. Тож тут, на землі, Він має 40 днів, і в цей час хоче якомога частіше зустрічатися з учнями, щоб зміцнити їх, переконати й послати у світ. І от знову являється — цього разу над Тиверіадським озером. І являється ось як.

Маємо історію, яку можна назвати поверненням до старого. Є Симон-Петро, Тома, Натанаїл з Кани Галілейської, сини Зеведея — отже, Йоан і Яків. І вони йдуть за Петром.

Це свідчить про авторитет Петра. Він каже: «Іду ловити рибу», а вони відповідають: «І ми йдемо з тобою». Цього разу їх щось тягне, але не вгору, не до євангелізації, а вниз.

Тобто — повернімось до старого ремесла. Здається, що все вже закінчено. Ударять по пастирю — і розпорошаться вівці.

Так і сталося. Ударили по Христу — вівці розпорошилися. Якщо немає Христа — місія закінчена.

Повертаємось до старого, до того, що вміємо — будемо ловити рибу. Петро каже, а вони йдуть за ним. І знову Христос потребує цих апостолів — адже Його поклик незмінний.

Він не відкликає Свого поклику і обрання, тим більше зараз, коли їм є що звіщати. Тепер вони будуть звіщати Воскреслого Христа, і це навчання виглядатиме зовсім інакше. Це будуть не лише розумні слова про духовне життя, а щось значно більше.

Цікава ця зустріч із Воскреслим Христом і момент Його впізнання, адже коли ми читаємо цей уривок, то розуміємо, що саме так виглядало їхнє покликання. Вони були на роботі, ловили рибу, нічого не зловили, човен був порожній, сіті теж. А на березі стояв Ісус і казав: «Закиньте ще раз сіті». І цього разу трапилось те саме.

Без Христа їхня праця безплідна. Сіті порожні, човен порожній, повертаються ні з чим. А на березі стоїть Христос і дає їм наказ.

Вони ще не знають, що це Христос, але закидають сіті праворуч — і мають щедрий улов. І тоді вони розуміють, що це Господь. Першим Його впізнає Йоан і каже: «Це Господь».

А Симон чинить так, як завжди — у своїй ревності просто кидається у воду, ніби не може дочекатись, поки човен пристане до берега. У цій ревності, у своєму запалі хоче якомога швидше бути біля Ісуса Христа. Але важливо те, що вони в якийсь момент впізнають спосіб дії Ісуса.

Якась хвіртка в голові відкрилась — і вони згадали, що три роки тому було так само. Саме так діє Ісус Христос. Вони вміють розпізнати Його присутність, більше — впізнати Його дію у власному житті.

Вони мають пам’ять. І хай би ми теж мали таку пам’ять у складних ситуаціях: що ж колись було подібно, і Бог втрутився, допоміг. Колись також здавалося, що все безнадійно, що нічого не маю, нічого не вдається — але Бог був.

Варто мати таку пам’ять, як апостоли сьогодні — щоб розпізнати Господа у своєму житті.

А в Діяннях апостолів виникає замішання через оздоровлення. Приходить не лише натовп, до якого промовляє Петро, але й з’являються храмова варта, священики — бо є якийсь неспокій у святині, треба навести лад. І приходять садукеї.

Вони обурені, бо Петро проповідує воскресіння Ісуса Христа. Садукеї не вірили в безсмертну душу — тож, якщо немає душі, воскресіння також неможливе. Такою була їхня концепція, на відміну від фарисеїв, які приймали і душу, і воскресіння, і існування ангелів, тобто небесних істот.

Отже, маємо затримання апостолів і суперечку щодо цього навчання, а згодом — постання перед первосвященниками. Деяких із них ми знаємо: Анна, Каяфа — ті, що були на процесі Ісуса. І знову постає ключове питання:

Чиєю силою або в чиє ім’я ви це зробили, тобто це чудо? Оце і є головне. В чиє ім’я або чия сила стоїть за цим? Чи це Божа сила, чи сила когось злого? І Петро відповідає: «В ім’я Ісуса Христа Назарянина». І не лише відповідає, а ще й докоряє їм: «Якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив із мертвих».

І він посилається на Псалом 118, яким ми сьогодні теж молимось: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем. Петро каже: Він — цей камінь, якого ви відкинули, але який став основою, наріжним каменем.

Його відкинули, вигнали назовні, а Він став фундаментом нової спільноти, нового Божого народу, нового Церкви. Це не лише натяк на Псалом 118, але й на багато притч Христа — про власника виноградника, про слуг і сина, якого було вбито, але Бог воскресив Його й через Нього створив нову спільноту, новий Божий люд, заснований на Воскреслому Христі.Господь з вами.
Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.