Євр 11, 1-2. 8-19 \ Лк 1 \ Мк 4, 35-41

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Євр 11, 1-2. 8-19

Читання з Послання до євреїв.

Брати! Віра є підставою для речей, яких сподіваємось, доказ речей невидимих. Нею були засвідчені стародавні. Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, – послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом – співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами, архітектором і будівничим якого є Бог. Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, хто обіцяв. І тому від одного – і до того ж майже померлого – народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря. У вірі повмирали всі вони, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і паломниками на землі. Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину, звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто. Вірою Авраам, будучи випробовуваний, склав Ісаака і, свого єдинородного приносив у жертву той, хто отримав обітниці; той, кому було сказано: «В Ісаакові назветься твоє потомство». Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як символ. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Лк 1, 69-70. 71-72. 73-75

Рефрен: Благословен Бог, бо свій люд навідав.

1.Бог підніс нам ріг спасіння *

у домі свого слуги Давида,

як заповів відвіку *

устами святих своїх пророків:

2.Спасіння від ворогів наших *

і з руки всіх, хто нас ненавидить,

щоб виявити милість батькам нашим *

і свій святий союз згадати:

3.Клятву, якою Він поклявся нашому батькові Аврааму, *

що дасть нам, визволеним з рук ворожих,

без страху Йому служити †

у святості й праведності перед Його обличчям *

по всі дні наші.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Йн 3, 16

Алілуя, алілуя, алілуя.

Аж так Бог полюбив світ,

що дав свого Єдинородного Сина,

щоб кожний, хто вірить у Нього,

не загинув, але мав життя вічне.

ЄВАНГЕЛІЄ

Мк 4, 35-41

† Читання святого Євангелія від Марка.

Того дня, як настав вечір, Ісус сказав своїм учням: «Переправимося на той бік». Відпустивши натовп, вони взяли Його, коли Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був на кормі  – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: «Учителю, хіба Тебе не обходить, що ми гинемо?» Вставши, Він погрозив вітрові й сказав морю: «Мовчи! Замовкни!» І вітер ущух, і настала велика тиша. І Він сказав їм: «Чому ви такі  лякливі? Невже не маєте віри?» А вони злякалися сильним страхом і говорили один одному: «Хто ж Він такий, що і вітер, і море Його слухаються?» Слово Господнє.