Я свідок! У мене є співсвідок? (бр. Ян Каня)

З Євангелія від святого Йоана:

Ісус звернувся до фарисеїв такими словами: «Я — світло світу. Хто йде за Мною, не буде ходити в темряві, але матиме світло життя». Фарисеї сказали Йому у відповідь: «Ти сам про себе свідчиш, твоє свідчення неправдиве». Ісус їм відповів: «Навіть якщо Я сам про себе свідчу, Моє свідчення — істинне, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду. Ви ж не знаєте ані звідки Я приходжу, ані куди йду. Ви судите за людськими мірками. Я нікого не суджу. Але навіть коли Я суджу, Мій суд — істинний, бо Я не сам, а зі Мною Той, хто послав Мене. І у вашому Законі написано, що свідчення двох осіб — правдиве. Ось Я свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, який послав Мене». Вони запитали Його: «Де твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця. Якби ви знали Мене, знали б і Мого Отця». Ці слова Ісус промовив біля скарбниці, коли навчав у храмі. Але ніхто Його не схопив, бо ще не прийшла Його година.

У сьогоднішньому Євангелії Христос говорить про суд. Про свідчення. Про двох свідків, які, якщо говорять одне й те саме, — дають правдиве свідчення. Ісус теж має двох свідків: Себе і Отця. І це свідчення — правдиве. Людина і Бог, який підтверджує те, що говорить людина — це істинне свідчення. Адже можуть бути два людських свідки, які кажуть те саме, але водночас можуть обманювати і руйнувати іншого. І саме така ситуація описана в першому читанні — у відомій історії, яка колись була окремою книгою у Святому Письмі — оповідання про Сусанну. Зараз воно знаходиться у книзі пророка Даниїла.

Сусанна, яку підбурюють до гріха, з іншого боку — шантажують: якщо вона не вступить у зв’язок із двома старцями, ті будуть свідчити проти неї, і її засудять на смерть. Прекрасне слово, яке показує, що Закон — навіть цей людський, встановлений Богом на Синаї — був справедливим. Закон Старого Завіту був добрим, справедливим до приходу Христа. І він говорив: якщо хтось когось звинувачує несправедливо, то той, хто обмовив, має понести покарання, яке загрожувало би несправедливо обвинуваченому. Справедливий закон. А сьогодні можна звинуватити кого завгодно в чому завгодно — і та людина мусить сама виправдовуватись, а обвинувач майже безкарний. Закон топчеться у нас на очах. Навіть Закон Старого Завіту. 

Сусанна опиняється в дуже важкій ситуації, у серйозному випробуванні. Вона чітко каже: якщо зроблю те, чого ви хочете, — я в безвиході. З усіх боків. Якщо піддамся вам — заслужу на смерть. Якщо не піддамся — не втечу від ваших рук. Але краще мені невинній впасти у ваші руки, ніж згрішити перед Господом. Це слово вражає. Вона каже: якщо це зроблю — заслуговую на смерть. Хоча зовні здавалося б навпаки: якщо зробить — урятується, якщо не зробить — буде вбита. Але вона бачить, що сам гріх — це смерть. Гріх вбиває людину зсередини. І навіть якщо вона шантажована — з людської точки зору її можна було би виправдати. Але вона каже: “Є Бог, є Суддя.” Я і Бог — як каже Христос. Я даю свідчення, і Отець підтверджує це свідчення. Нас двоє. І Сусанна знає: я і Бог — проти людського фальшивого свідчення. І вона тримається за Божу правду, йде за голосом сумління.

Це — прекрасна перикопа, що показує: Бог вступився за неї. Бог був вірний. І не допустив її до фізичної смерті. І Він звільнив її, натомість смерть зазнали обвинувачі — ті двоє старців. Так, це Старий Завіт, дуже справедливий — око за око. Так, справедливість вимірювана, але дуже добра, гуманна. І тепер приходить Новий Завіт, приходить Христос, Який опиняється в подібній ситуації, як та Сусанна. Його теж обвинувачуватимуть двоє свідків, Його теж віддадуть на хрест за богохульство. Знайдуться ці двоє підставних свідків, і буде різниця: цього разу Отець Його не врятує. Не пошле Йому того Даниїла, який би заступився, не стане навіть біля розіп’ятого Христа якийсь Даниїл чи пророк і не скаже: “Це несправедливо, вони помиляються”.

Помиляються ті двоє свідків, помиляються ті багато старців із Синедріону — це були люди досвідчені, зі своїми інтересами, щоб прибити Христа до хреста. Навіть якщо вони щиро вірять, можливо, глибоко всередині впевнені, що діють заради Божої справи. Колись Христос сказав: “Прийде час, коли ті, що вбиватимуть вас, вважатимуть, що служать Богові”. Те саме колись робив і святий Павло як Савл, перш ніж став святим. Це часто і наша позиція: ми переконані, що маємо рацію, що діємо в добрій вірі, що готові знищити наших опонентів, навіть якщо не фізично, то морально — закидаючи їх звинуваченнями.

Новий Завіт відкриває цілком іншу реальність. У подібній ситуації до Сусанни свого часу була і Марія. Бог показує, що коли людина тримається добра, будуть супротивники. Це не означає, що одразу отримаєш нагороди, все піде легко. Боже свідчення вартує дорого. Марія знала, що, завагітнівши, її можуть побити камінням — так каже закон. Врятувало її лише Боже втручання. А Йосип, який мав бути її підтримкою, хотів її потайки залишити. Ми не зможемо до кінця збагнути темряву в серці Йосипа, його біль, його боротьбу. Можемо здогадуватись, але до кінця — ні. Ми бачимо фінал: Бог втрутився, послав ангела до Марії, просвітив Йосипа. Ситуація ніби прояснилась, але, напевно, навіть тоді люди підозрювали, що щось не так, що дитина — не від Йосипа. І навіть пізніше, коли Ісус виступить із пророчим словом, Його земляки скажуть: “Ми знаємо, хто твій батько, знаємо твоїх братів, не вдавай із себе когось особливого!”

Бог має право випробовувати. Він випробував Авраама, Мойсея, Давида, Марію, Сусанну, Йосипа — і випробує нас. І тепер, коли нас обмовляють, питається: чи маємо ми довіру до Бога, як Марія, Йосип, Ісус, що пішов на хрест? Сусанна була врятована, Ісуса залишили — Він помер у шаті грішника, богохульника, на хресті — символі прокляття, ніби Бог Його залишив. Це таємниця, важко її збагнути. Ті слова: “Боже мій, Боже, чому Ти мене залишив?” — залишаються болючою таємницею.

Ми не знаємо, що відбувається в серцях тих, кого випробовує Бог, хто несе свій хрест. Легко осуджувати, навіть легко втішати чи повчати, але бути поруч, мовчки прийняти їхній біль — як Марія та Йоан під хрестом — це складно. Вони не виправдовували Ісуса, не втішали, вони просто були. Інші не змогли.

Наскільки сьогодні Бог закликає нас бути такими, хто страждає поруч, або бути тим Данієлом, що заступається за невинних, хто не йде за натовпом, а каже: “Було інакше”. Скільки сьогодні кидається каміння в людей проти закону, проти правди. А може, ми знаємо істину, але нам важко виступити, визнати її, стати перед натовпом. Христос приходить і кличе нас свідчити. Ми маємо Свідка — іншого. Не шукаймо людського підтвердження, бо сумніваємось самі в собі. Є Другий, Хто є нашим Свідком — це Бог. Це єдина правда. Христос в ім’я цієї Правди, яку засвідчив Отець, пішов на хрест. Це і наш шлях — шлях стояння за Правду, з великої літери, якою є Ісус Христос, наш Господь.

Нехай Він тебе благословить і охороняє: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.