Якщо помста, то тільки в Божих руках (бр. Томаш Лакомчик)
Нехай Господь дарує вам мир. Субота четвертого тижня Великого посту.
Пророк Єремія переживає труднощі — як це часто буває: пророки завжди мають випробування.
Проповідувати Боже Слово — нелегка справа, важко доносити слова від Бога до людей. І в цих труднощах Єремія усвідомлює, що він — як приручене ягня, якого ведуть на заріз. Тут з’являється образ, який нам добре знайомий — той, що вже стосується самого Ісуса Христа: Агнець Божий. Це слова, які пізніше скаже Іван Хреститель. Христос є тим Агнцем. Але вже тут ми чуємо ці слова, які Єремія промовляє про себе: «Я ж був, мов лагідне ягня, що його ведуть на заріз». Проте це ще не той досконалий Агнець. Це ще не Ісус Христос. Ми це розуміємо з останніх слів Єремії: «Хочу бачити Твою помсту над ними, бо Тобі довіряю свою справу». Тут ми впізнаємо себе у словах пророка — бо він мислить по-людськи, його охоплюють звичайні почуття. Він хоче, щоб Господь був суддею, щоб Господь здійснив помсту. Добре, що він сам не хоче її звершити — тут вже є певний прорив, крок уперед у розумінні, яке згодом вдосконалить Ісус Христос.
Сьогодні ми можемо зустріти Єремію і побачити: ми робимо добрі справи, говоримо правильні слова, а нас усе одно переслідують. Більше того — ті, хто вважають себе віруючими, часто виступають проти нас. Єремія каже: «Я трохи як те ягня», але додає: «Хочу бачити Твою помсту». У його серці — бажання помсти. Ми чуємо ще недосконале ехо Ісуса Христа, але прогрес уже є: «Тобі, Господи, довіряю свою справу». Пророк не хоче сам чинити справедливість. Він уже виходить за межі принципу «око за око, зуб за зуб». Він не говорить: «Я маю право, бо такий закон», — він каже: «Господи, Тобі довіряю свою справу».
Коли дивимося на Христа, бачимо — Він чинить зовсім інакше. Він — Божий Агнець, який бере на себе гріхи світу. Він не мститься, не чинить справедливість у звичному розумінні. Коли вмирає на хресті, промовляє: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять». Зовсім інакше, ніж пророк. Він не каже: «Хочу побачити Твою помсту», — а: «Отче, прости їм». У цьому — різниця між пророками Старого Завіту й самим Христом, нашим найбільшим Пророком. Він мислить інакше, діє інакше, молиться інакше. Ми будемо розриватися між тим, що каже Христос, і тим, що кажуть пророки. І добре, якщо усвідомимо це і спробуємо себе в цьому знайти.
Саме Христос приходить, щоб нас зібрати, навчити, щоб ми стали ближчими до Нього, щоб мали Христове серце. Але нині ми бачимо натовп — поділений. З одного боку, знаємо, що Христос прийшов, щоб об’єднати, зібрати Божу отару. Та бачимо і те, як гріх ділить людей. Особа Ісуса Христа — теж. Чи Він Месія? Чи прийде з Галілеї, чи з Вифлеєму? Хто знає? Здається, священники й фарисеї це знають, але їхнє знання відрізняється від знання народу. Вони зневажають людей, називають їх проклятими. Сильні ці слова, суперечки й фінал: «І розійшлися кожен до свого дому». Відлуння інших слів Христа: «Хто не зі Мною — той розсіює».
Сьогодні натовп не з Христом. Сьогодні фарисеї та священники не з Христом. Тому й розпорошені. Але прийде час, коли Христос збере всіх. Нехай Він вже сьогодні збирає нас. Ми вже знаємо, що Він — Месія, що Він із Вифлеєму, був у Галілеї. Ми вже розтлумачили пророцтва і бачимо, що все збулося в Ісусі Христі — Божому Агнці. Справжньому Агнці, який молиться, заступається і просить Отця простити наші гріхи. Можливо, сьогодні — гріхи розділення, суперечок, гріхи проти єдності. Проти єдності в Церкві, серед нас.
Стаються страшні речі. Бракує єдності. Приходить війна — і вона торкається не лише тіл, а й сердець. У серцях з’являється злість, ненависть. Говорімо хоча б, як Єремія: «Хочу побачити Твою помсту, але Тобі доручаю свою справу». Якщо сьогодні не здатні мислити інакше, як Христос — молімося хоча б, як Єремія: «Господи, Тобі доручаю свою справу. Тобі доручаю свою помсту». Але не хочу, щоб серце моє було повне ненависті. Нехай сьогодні Всемогутній Господь благословить нас і перемінить наші серця за взірцем Серця Христового.
Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух.