Юда vs. Ісус (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. 

Сьогодні — Велика Середа і ще одне обличчя Слуги Господнього. Слуги, який може нас дуже багато чого навчити. Практично все сьогоднішнє читання я міг би прочитати вам ще раз — настільки воно насичене і глибоке. Я міг би виокремлювати уривки, які вражають, щоб ми краще пізнали цього Слугу, а водночас і свою дорогу, своє покликання. Що означає бути учнем?

Перше, що тут важливе: «Щоранку Він пробуджує моє вухо, щоб я слухав, як учні». Мати цю свідомість — що з самого ранку ми прагнемо бути готовими слухати Бога. Щоб наше вухо було відкритим, щоб Господь його пробудив до справжнього слухання — ще до того, як почнеться день, ще до того, як ми почнемо слухати різні новини, інформацію від людей, — часто важку, те, що відбувається у світі, можливо й правдиве, але безперечно тяжке. Ще до того, як ми почнемо чути слова, звернені до нас: чи лестощі й компліменти, які здаватимуться потрібними й приємними, чи докори, критику, слова, що можуть нас поранити.

Передусім Слуга має слухати як учні — щоб мати силу витримати всі події, які чекають попереду, часто дуже тяжкі. Ми сьогодні в подібній ситуації. Все частіше надходять важкі новини з України. Все більш шокуючі образи ми бачимо — фото, відео… Ми хочемо сьогодні бути передусім учнями — щоб Господь пробудив наше вухо, щоб ми могли правильно це все тлумачити, щоб могли правильно на це дивитися, щоб не зламатися під тягарем цього всього, щоб у серці не виникала злість, ненависть, бо таке справді може народжуватися, коли дивишся на звірства, на те, що одна людина може зробити іншій. Ми хочемо бути тими, хто слухає. «Господь відкрив мені вухо, а я не противився, не ухилявся». Ось якими учнями ми маємо бути — тими, хто не противиться, не відступає — ані перед Божим Словом, а завдяки тому, що не відступаємо від Божого Слова, потім не відступимо і перед тими, хто прийде до нас із насильством — словесним чи фізичним. «Я підставив спину тим, хто б’є, і щоки тим, хто вириває бороду. Обличчя свого не ховав від зневаги і плювання».

Це дивне, важке, здається, що незрозуміле, але Він має силу, щоб усе, що приносить кожен день, витримати. «Бо Господь Бог — моя допомога. Хто мене засудить?» Нехай ці слова будуть з нами сьогодні, коли ми супроводжуємо Христа у цьому Страсному Тижні, усвідомлюючи, що передусім ці слова стосуються саме Його.

І сьогодні ми чуємо Євангеліє від Матея. Протягом останніх двох днів ми слухали євангеліста Йоана. Сьогодні — слова святого Матея, схожі на вчорашні. Сьогодні — Велика Середа, традиційно день, коли Юда зрадив Ісуса. Він приходить до первосвящеників і каже: «Що дасте мені, якщо я Його вам видам?» І вони дали йому тридцять срібняків.

Щойно ми чули про Слугу Господнього — Того, хто зранку відкритий, щоб слухати Боже Слово, щоб слухати Бога. А тут бачимо Юду, який відкритий зовсім до інших пропозицій. І навіть більше — він сам виходить із такими пропозиціями. Це приклад антиучня — це не-учень. Це не той, хто відкритий, хто хоче, щоб Бог пробудив його вухо. Він хоче почути зовсім інше. З одного боку, ми могли б сказати просто: дзвін монет — це для нього найкраща музика. Але ми чудово розуміємо, що справа не лише в грошах. Йдеться також про його бачення вчителя — про те, як, на його думку, Ісус мав би вести учнів, як мав би змінювати світ. Це дві різні перспективи.

Чи ми хочемо впливати на Вчителя, щоб Він діяв по-нашому? Чи ми хочемо слухати Його, дозволити Йому діяти по-своєму — бо в Нього значно ширший погляд? Нехай цей день проходить під знаком Ісуса. Будьмо Його учнями. Бажаймо бути Його учнями. Бажаймо, щоб Він до нас промовляв, щоб ми могли витримати все, що сьогодні почуємо.

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Дух Святий.