Що я маю в запасі? (бр. Ян Каня)

З Євангелії від Луки

Ісус сказав до своїх учнів: Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний. Не судіть – і не будете суджені. Не засуджуйте – і не будете засуджені. Прощайте – і вам проститься. Давайте – і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, ущільненою і переповненою вам насиплють у лоно ваше. Бо якою мірою міряєте, такою відміряється вам.

Знову слухаємо слово з Нагірної проповіді в Євангелії від Луки, 6-й розділ. Ми покликані бути милосердними, як милосердний наш Отець Небесний. Це – запрошення. Це – гасло, яке було гаслом папської прощі до Польщі: «Бути милосердним, як Отець милосердний».

Звісно, це для нас напрямок. Він є милосердним, а ми лише маємо ставати милосердними, як Він. «Будьте» – це також у грецькому тексті означає «ставайтеся» милосердними, як милосердний Отець. Він уже такий – це Його природа, Його спосіб життя, спосіб існування. Він такий є. А для нас це мета, запрошення, тихий заклик від Бога: «Будьте такими, ставайтеся милосердними».

Милосердя – це слово, що походить від слова «лоно». Милосердя (рахамім) походить від слова «рехем» – утроба, лоно жінки, місце, де з’являється життя. Там воно зростає, доходить до моменту, коли може бути відправлене у світ. Ось до чого ми покликані – мати це лоно, народжувати любов, народжувати людину. Людину слабку, грішну, можливо, вмираючу у гріху. Також ту, яка зла, груба щодо мене. Народити її до нового життя. Не відкинути, не «викинути» її зі свого життя, а дати їй життя.

Це слово «лоно» з’являється і в сьогоднішньому читанні. Бо сказано: «Давайте, і дасться вам мірою доброю, натоптаною, ущільненою, переповненою насиплять у ваше лоно». У грецькому тексті слово «лоно» – «κόλπος» (kolpos). Це означає не лише утробу, а й заглиблену частину, затоку, місце в подолі одягу, складку, куди можна щось покласти. Але це також місце на грудях, де можна прихилити когось, взяти дитину на коліна. І це слово вжито в Новому Завіті на означення того, що Єдинородний Син – Ісус Христос – є в лоні Отця.

Святий Іван у своєму прологу пише: «Ніхто ніколи не бачив Бога, єдинородний Син, що в лоні Отця, Він об’явив Його». Ісус є тим, хто перебуває в цьому лоні Отця, Він у Ньому схований, і ніколи не залишив цього місця. Як Син, Він завжди був єдиний з Отцем, обернений до Отця. І одночасно, будучи на землі, об’являв Отця. Це парадокс, таємниця присутності Христа між нами.

Христос є тим лоном Отця, в якому і ми можемо знайти притулок. Це відбувається під час Євхаристії. Там, де на Тайній Вечері один з учнів, якого любив Ісус, святий Іван, прихилився до Нього. Ми читаємо, що він спочив «на грудях» Ісуса, але в оригіналі це слово «колпос» – те саме «лоно». Тобто він відчув любов, яка походить від Ісуса. Це любов, що стає слугою, яка обмиває ноги навіть тим, хто за мить Його зрадить. Це любов, яка дається навіть Юді, що вже вирішив зрадити Його. Попри все, Христос схиляється перед ним і обмиває йому ноги.

Наше лоно занадто інше. У Книзі Виходу є подія, яка може допомогти це зрозуміти. Мойсей отримує покликання йти до фараона і вимагати звільнення Ізраїлю з неволі. Він опирається: «Я не здатен, я ніхто. Що я маю сказати фараону? Які знаки дати?» Тоді Бог дає йому знак: «Вклади руку у своє лоно». Коли Мойсей витягує її, бачить, що вона вражена проказою, біла, як сніг. Бог каже: «Вклади її ще раз». Коли Мойсей витягує руку вдруге, вона стає чистою, як і все тіло.

Що це означає? Мойсей має серце, повне осуду. Він каже: «Цей народ упертий, він мене не послухає, я вже знаю, як вони поводяться». Бог каже йому: «Вклади руку до свого серця, подивися, що там». І там – проказа. Гріх, осуд, злість, те, що його з’їдає зсередини. Але Бог очищає його, щоб він міг піти й служити Ізраїлеві з любов’ю. І пізніше, під час випробувань, Мойсей знову розгнівається на народ, назве їх бунтівниками – і Бог не впустить його до Обіцяної землі. Це серце людини.

Бог має серце, сповнене милосердя. А серце людини сповнене осуду, гніву, гріха. І ось у цю реальність приходить Євангеліє. Бог каже нам: Я хочу дати вам життя. Хочу наповнити ваше серце милосердям, любов’ю. Там, де панує смерть, злоба, осуд, Я хочу вилити своє милосердя. Але наскільки ми відкриємося на це милосердя щодо інших, настільки самі зможемо його прийняти. Не судіть – і будете приймати милосердя. Не засуджуйте – і буде місце в вас для милосердя. Прощайте – і вам буде прощено. Якою мірою міряєте, такою й вам відміряється.

Господи, очисти моє серце. Очисти моє лоно, моє занадто, мій внутрішній світ. Дай мені Твоє милосердя, щоб і я ніс його іншим. Дай мені бути тим, хто народжує любов. Дай мені бути тією Марією, яка принесла світові найпрекрасніший плід – Тебе, Ісуса. Дай мені народжувати до життя тих, кого Ти довіряєш мені.

Радуйся, Маріє…

Нехай благословить і охороняє тебе Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.