Школа гарного виховання (бр. Томаш Регєвіч)

Ісус сказав своїм учням: «Не кожен, хто каже до мене: „Господи, Господи!“, увійде в Царство Небесне, але тільки той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Тому кожен, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, який збудував свій дім на скелі».

Ішов дощ, і розлилися річки, і подули вітри, і билися об той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі. І кожен, хто слухає ці Мої слова та не виконує їх, буде подібний до чоловіка безумного, що збудував свій дім на піску.

Ішов дощ, розливалися ріки, подули вітри й билися об той дім, і він упав, і падіння його було великим. Сьогодні дуже сильне слово, особисто для мене, слово, яке Христос починає цим реченням: Не кожен, хто каже мені: «Господи, Господи!», увійде в Царство Небесне.

Є два місця, які пояснюють нам, що означає, що не кожен, хто називає мене Господом, Господи, має на увазі саме це. Добре визнавати, що Христос є Господь. Визнавати.

Добре молитися Йому як Господу. У чому проблема? Є два місця, Євангелія від Матвія та Луки, які розширюють це твердження Христа.

Христос пояснює. Лука каже: «Ви прийдете до Мене та й скажете: „Господи, як це сталося?“ Ми їли з Тобою. Ти проповідував і пророкував на наших вулицях».

Як ми можемо не ввійти в Царство? Як ви можете нас не впізнати? Бо Христос каже: «Я вас не знаю». І тут ми можемо відчувати тривогу, бо це відбувається зараз, чи не так? Ми прийшли сюди, щоб їсти та пити з Христом. Це вона, Євхаристія.

Ми сідаємо за стіл з Ним. Як це можливо? Зрештою, Його Слово проголошується. Він проповідує його на наших вулицях.

Ми на цій вулиці. Ми зібралися на цій вулиці. Так, є церква, але вона на вулиці.

На цій вулиці Христос проголошує Слово. Як Ти можеш нас не знати? Ми звертаємося до Тебе, Господи. Це може нас налякати.

Щоб ми проповідували устами нашими: Христос — Господь. Щоб ми сиділи з Ним за столом.

Що Він пророкує на нашій вулиці і може сказати: «Я вас не знаю». Більше того, мене ще більше лякає це Слово, знайдене в Євангелії від Матвія. Де Христос каже, що ви прийдете до Мене і скажете: «Хіба не Своїм Ім’ям ти пророкував і не Своїм Ім’ям виганяв бісів?» Я чітко бачу, що це Слово стосується мене.

Як це, Господи? Ти послав мене, і я бачив чудеса. Я пророкував у Твоє ім’я. Я проповідував Слово.

Я порушив Слово заради моїх братів, щоб вони мали світло в своєму житті. Коли вони прийшли поранені та знищені, я вигнав злого духа через таїнство примирення, яке ти довірив мені виконувати.

Я зіслав на них Твого Святого Духа. А ти кажеш мені, що я Тебе не знаю? Це страшно, чи не так? Я не знаю, як ти слухаєш. Бо ми часто слухаємо так, ніби це моралізаторство.

Ми слухаємо слово без сили. Слово, яке є інформацією, посланням. Але це Слово шукає нас.

Це Слово приходить, щоб скоротити нас. Є одне прекрасне слово, яке мені дуже подобається. Скорочувати означає досліджувати.

У Псалмі 139 ми молимося: «Господи, досліди моє серце. Чи я на правильному шляху, чи на хибному? Щоб я не помилився».

Випробуй мене сьогодні. Бо в кінці мого життя Ти можеш сказати мені, що я не знаю Тебе. Але я їв з Тобою і слухав слово, яке Ти говорив.

Іменем Твоїм я пророкував, слово проповідував. Іменем Твоїм я ворога виганяв. Коли люди приходили до таїнства примирення.

Господи, перевір моє серце сьогодні. Нехай я доживу до 20 років — не знаю, чи доживу я до 20, підозрюю, що ні. Сподіваюся, що ні.

Хай твій день настане для мене швидше. Але хай я не прокинуся раптово. Ми розмовно кажемо, з рукою в горщику.

Тож дозвольмо цьому слову сьогодні потужно діяти та перевірмо моє серце. Чи я на правильному шляху, чи просто повертаюся до цього слова, яке постійно резонує в мені? Я зберігаю певну форму благочестя, але відмовляюся від його сили.

Я молюся, але це молитва моїх уст, поки моє серце спить. Є слово, яке допомагає мені зрозуміти, що Христос говорить мені сьогодні. Що воно означає? Не кожен, хто каже мені: «Господи, Господи».

У своєму Першому посланні до Коринтян святий Павло каже, що без допомоги Святого Духа ніхто не може сказати, що Христос є Господь. Тобто, може статися, що я кажу, що Христос є Господь, устами. Оскільки мене так навчили, так навчили мене молитися і познайомили мене з певними формами благочестя.

Деякі мені ближчі, бо вони відповідають моїй емоційній натурі, деякі ні. Але в мене є своя власна, і я її вивчив, і я нею розмовляю, і я нею молюся, і я наповнюю своє життя, і я задоволений. Але я кажу це без Святого Духа.

Бо що означає визнавати устами, що Христос є Господь? Святий Петро навіть каже: «Тримайте Христа у ваших серцях як святого». А святий Павло скаже: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого, Який є мудрість і сила Божа». Для благочестивих це скандал; для розумних це дурість.

Але ми не знаємо іншого Христа, окрім Христа Розп’ятого. І цього Христа ми проповідуємо, і цього Христа ми сповідуємо. І цього Христа святкують сьогодні, цей Христос як такий приходить до нас сьогодні.

Бо, бачте, в Євхаристії ми не почуємо жодного іншого слова, окрім цього: тіло моє, що за вас віддається. Це Христос. Визнавати Христа Господом не означає сказати, що Христос є Господом стосовно чого? Отже, це дає мені право судити всіх, вимагати від інших, докоряти всім, наставляти всіх і жити своїм життям, керуючись справедливістю.

Така людська справедливість, така порядність. Треба бути порядним. Бути учнем Христа не означає відвідувати школу пристойності, щоб знати, як поводитися.

Не плюй на тротуар, вмий за собою склянку. Бути учнем Христа — означає слідувати за цим Господом. Тримати Його у своєму серці як святого, як єдину істину, як світло.

Коли я сповідуюся, коли я отримую Святого Духа, коли цей Христос розп’ятий — бо немає іншого Христа і іншої праведності, окрім праведності хреста, на якій можна будувати своє життя — коли я сповідую Його, я маю світло для свого життя. Я маю світло для того, як реагувати на ситуації, на людей, на стосунки з людьми.

І дуже часто, знаєте, що це таке? Дуже часто це ніби бути з Христом у Гефсиманському саду та потіти кривавою водою. Бо все наше тіло тремтить і бореться. І воно каже: ти не можеш, ти не можеш дозволити, щоб із тобою так поводилися.

Ти не можеш дозволити, щоб твоє життя забирали у тебе шматок за шматочком. Ти не можеш дозволити їм знову завдати тобі болю. Ти не можеш дозволити їм сказати ці слова проти тебе.

Щоб твої діти думали, що ти стара та дурна, найгірша мати на світі. Ти не можеш собі цього дозволити. Ти мусиш реагувати.

Ви маєте відповідати, відповідати чесно. Знаєте, це справді… І ворог приходить і спокушає нас. І він веде нас до такого способу життя.

І в цьому проблема. Бо з одного боку, у нас на вустах «Господи, Господи». Але з іншого боку, Христос не перебуває в наших серцях як святий.

Тобто, ми сповідуємо Христа устами, але не у Святому Дусі. Сьогоднішнє слово запрошує нас, скорочуючи нас. Щоб, можливо, ми могли закликати Святого Духа.

Бо, можливо, ми бачимо, що досі ми сиділи на своїх лавах, як добре виховані студенти. Що Господь Христос, Господь Ісус Христос, є такою порядною людиною, Богом. Він служить для того, щоб задовольнити, бути пластиром для моїх страхів, мого болю, моїх страждань, моїх невдач.

Він той тип довіреної особи, до якої я можу пригорнутися і поскаржитися на те, як погано до мене ставляться. Я можу попросити його сказати щось моєму чоловікові, змінити моє життя. Можливо, ми вчимося в такій школі.

Сьогодні приходить Слово і каже: ви помиляєтесь. Якщо ви будуєте своє життя на цьому, ви будуєте своє життя на піску. Бо немає Христа, який був би пластиром.

Що дає тобі таку легку та дешеву розраду. Що ти можеш прийти сюди поплакати, а потім повернутися до того пекла вдома. І спробувати боротися за те, що твоє.

А потім візьміть це, тримайте Христа на вустах і вимагайте цього від інших. Наставляйте, намагайтеся навернути інших. Такого Христа не існує.

Можливо, сьогодні нам потрібно волаяти: Господи, дай нам Свого Святого Духа. Святий Франциск сказав наприкінці свого життя: «Брати, почнемо спочатку». Бо ми небагато зайшли, ми мало що досягли.

Почнемо спочатку. Можливо, сьогодні саме той момент, коли ми збираємося для цього потужного, пророчого послання. Бог не хоче гладити нас по голові та вдавати, що нічого не сталося.

Якщо моя ситуація серйозна, і я бачу сьогодні, що попри те, що я їм з Ним, Він проповідує на моїх вулицях, пророкує від Його імені.

Що я виганяю демонів Його ім’ям. Але в серці моєму я далекий від Христа. Христос розп’ятий — це не моя мудрість.

Це не моя сила. Я не вважаю Його святим, єдиним шляхом життя. Воно будується на піску.

І сьогодні мені потрібно волати: «Господи, дай мені Свого Святого Духа». Бо без Святого Духа я не можу сповідувати Тебе. Фактами, подіями.

Річ не в тому, щоб говорити слова. Слова можна сказати красиво. Красиві слова пізніше в житті.

Скандал. Нам потрібно це почути сьогодні. Іди, зникни з моїх очей.

Іди за мною. Не будь мені каменем спотикання. Говорю, але це неможливо.

Це не дозволено. Це не доречно. Це неприйнятно.

Як би виглядав світ? Нас не цікавить світ, брати. Світ і його вигляд минають.

Не цікавить. Нас цікавить Христос. Ось таке слово.