Чому кричиш? (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир, а ми продовжуємо читати книгу пророка Єремії. Ми знаходимося в так званій книзі втіхи, і ці слова, хоча й розкривають гріх ізраїльтян, постійно вказуючи на їхню невірність, проте сповнені сильним почуттям втіхи та надії, демонструючи виховну цінність страждання.

Хоча це завжди звучить складно та дивно, бо одні кажуть, що страждання облагороджують, інші ж кажуть, що вони зовсім не облагороджують, ми бачимо, що труднощі, які ми долаємо в житті, завжди мають виховну цінність. У цих труднощах завжди є певний імпульс, який завжди підносить нас вище, тягне нас далі, виявляє в нас найкраще. Сьогодні, ці важкі слова, всі, хто любив тебе, забули тебе, вони більше не шукають тебе, бо Я торкнувся тебе, як ранять ворога суворим покаранням.

Важко бути на самоті; ніхто не любить, ніхто навіть не думає, ніхто не відвідує, ніхто не питає. Ось чому пізніше, ці слова Бога: «Чому ти кричиш?», нам хочеться сказати: «Ось чому я кричу, бо мені погано, у мене всередині рана, рана, через яку вислизає моє життя, рана, спричинена самотністю, часто спричинена людською мовою чи іншою шкодою, яку я переживаю. Ось чому я кричу».

Бог каже: «Через твою велику провину та твої численні гріхи Я зробив тобі це», але в кінці Він дає нам слово надії. Я дам Йому доступ до себе, щоб Він наблизився до мене, бо хто ж інший мав би сміливість наблизитися до мене? Однак Господь Бог запрошує. У цій самотності, у цьому стражданні, у цьому стані нелюбові, у цій покинутості Бог каже: «Я дозволю тобі наблизитися до мене, бо інакше ти не мав би цієї сміливості, ти не мав би цієї сміливості, якби Я не показав тобі це милосердне обличчя».

Як Адам, який ховається після гріха, Бог шукає його і каже: «Адаме, де ти?» Він привчає Адама до цього, щоб він міг вийти і стати перед Богом, бо Адам каже: «Я почув твої кроки і злякався». Я злякався, бо знаю, що зробив, але Бог каже: «Де ти?» Де ти? І він постійно шукає нас. Він також дасть нам доступ до Себе, і в Євангеліях, у Євангеліях загалом, ми бачимо, як Бог не стільки каже: «Прийди до мене, чоловіче», скільки приходить до нас.

Втілене Слово Боже, втілений Бог, Ісус Христос, приходить до нас на землю і є серед нас, є близько. Сьогодні ми також запрошені йти з Христом, пройти крізь ці стихії, ці речі, які нас лякають, йти і знати, що Бог сильніший за все зло навколо мене, за всі мої гріхи, за всі мої страждання. Бог є поруч, він дозволяє мені наблизитися до Нього, він запрошує мене, він дає мені сьогодні більше можливостей, сил, якими Він сам володіє.

Господь з вами, і нехай благословить вас Всемогутній Бог, Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.