Ходити у Святому Духові – це досліджувати своє серце (Рим 2, 1-11)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Рим 2, 1-11
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян.
Немає оправдання тобі, будь-яка людино, котра осуджуєш, – бо в чому осуджуєш іншого, в тому сама себе засуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш. Ми ж знаємо, що є Божий суд згідно з правдою на тих, хто таке робить. Людино, невже ти вважаєш, що уникнеш Божого суду, осуджуючи інших за те, що сама робиш? Або нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння? Через власну черствість і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву і виявлення справедливого Божого суду. Він відплатить кожному згідно з його вчинками: тим, хто настирливістю в добрих ділах шукає слави, честі й нетління, – вічне життя, а сварливим і непослушним правді, але послушним несправедливості – лють і гнів. Страждання і горе кожній душі людини, яка чинить зло, – насамперед юдеєві, потім грекові; слава, честь і мир кожному, хто робить добро, – насамперед юдеєві, потім грекові, бо не зважає Бог на обличчя! Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
“Бо в чому осуджуєш іншого, в тому сама себе засуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш.” Святий Павло пише про добре знаний сьогодні в психології механізм проєкції. Цей захисний механізм полягає в тому, що людина приписує іншим власні небажані почуття, погляди чи поведінку (в тому числі й гріхи). Коли наше серце захищається від визнання власних слабкостей і гріхів, не приймає їх або навіть ненавидить себе за них, спрацьовує захисний механізм – людина стає сліпою до власних гріхів, але дуже чітко бачить ті самі речі в інших.
Людино, невже ти вважаєш, що уникнеш Божого суду, осуджуючи інших за те, що сама робиш? Це попередження про пастку, яку ми самі на себе ставимо. Воно дає нам можливість бути уважнішими й свідомо пильнувати себе. Якщо певна слабкість чи гріх особливо і регулярно впадає тобі в очі в інших, якщо він тебе дратує або неадекватно злить – варто придивитися до цього. Можливо, саме цей гріх – твоя прихована слабкість, яку ти не хочеш визнати перед собою, а ще гірше – перед Богом.
Через власну черствість і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву….. Апостол Павло не добирає м’яких слів – бо йдеться про щось серйозне. Такий брак пильності щодо себе може призвести до великої черствості серця – коли людина постійно бачить гріхи інших, судить їх, а відтак їй стає дедалі важче любити їх. Водночас вона нехтує власним освяченням, бо не бачить в собі глибоко вкоріненої гріховної схильності, яка – якщо вона серйозна – може мати сильний і руйнівний вплив на її життя.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Прошу, Господи, покажи мені, чи не приховує моє серце від мене якийсь гріх, чи не осуджую я братів моїх, бо не хочу каятися? Будь ласка, зруйнуй твердість мого серця, відкрий мої очі, нехай Твоя доброта приведе мене до покаяння!