Ходити у Святому Дусі, Який примиряє людей (Мт 12, 38-42)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мт 12, 38-42
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу озвалися деякі з книжників і фарисеїв, кажучи: «Учителю, хочемо від Тебе бачити знамення». А Він у відповідь їм сказав: «Лукавий і перелюбний рід шукає знамення, та знамення не буде дано йому, хіба лише знамення пророка Йони. Адже так, як Йона був у череві кита три дні й три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі. Мужі ніневійські встануть на суд з цим родом і засудять його, бо вони покаялися на проповідь Йони, а ось тут – більше, ніж Йона! Цариця півдня підніметься на суд з цим родом і засудить його, бо вона прийшла з кінців землі, щоби послухати мудрість Соломона, а ось тут – більше від Соломона!» Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Трохи схоже на Фому невіруючого: покажи знак – тоді повірю. Ключове питання: чи потрібен знак мені? Чи зросте моя віра, якщо розум переконається у фактах? Багато хто досі дискутує про правдивість воскресіння: докази, стародавня історія, можливість фальсифікації…. я іноді думаю, чому вони це роблять? Чи їхня віра настільки залежна від фактів, що не повірять, доки не отримають незаперечних доказів? Але ж таких доказів немає й не буде – бо тоді наша віра не була б потрібна; залишилося б лише знання. Ісус жив, помер, воскрес із мертвих, крапка.
А як сьогодні з моєю власною вірою? Що її зміцнює? Як часто я звертаюся до того, що живить і укріплює мене духовно? Віра – це благодать, але отримавши її, маємо обов’язок поглиблювати й розвивати цей дар. Ось чому ми іноді залишаємо позаду практики, які приносили добрі плоди. Натомість звертаємося до інших, щоб жити глибше та повніше в Христі. Іноді потрібно залишити за собою навіть досвід Божої присутності, ласки, благословення – не через нудьгу чи зневагу, а через зростання. Ти залишаєш позаду якесь добро, щоб досягти набагато більшого добра. Пам’ятай, Бог запрошує тебе йти, розвиватися, зростати. Сам Ісус каже, що Він – Дорога. Ми залюбки це повторюємо, співаємо, але чи розуміємо, що це означає для нас самих?
Відпустити щось добре, щоб рухатися до більшого добра, означає також відпустити погане, щоб рухатися до добра. Якщо ти здатен відпустити – не чіплятися, не привласнювати – щось хороше, то ти також здатен відпустити – не чіплятися, не привласнювати – щось погане. Чому це так важливо на шляху слідування за Ісусом? Тому що ми схильні замикатися в досвіді болю й страждань. Ми впадаємо в синдром жертви, страждаємо при вигляді когось (навіть якщо це неприємний політик по телевізору) або при згадці про якусь неприємну ситуацію. Того, хто завдав нам прикрощів, ми обминаємо десятою дорогою…навіть ідучи до церкви. Ми пливемо на енергії, народженій гнівом. Але можна інакше. Треба інакше. Має бути інакше. Відпусти нарешті те, що пам’ятаєш як кривду. Скажи вголос:”В Ім’я Ісуса Христа я прощаю…..” – і стань нарешті християнином, тобто людиною, що йде дорогою, якою є Ісус.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Це Бог мій, і я Його прославлю, Бог батька мого, і я Його буду вихваляти.