Ходити у Святому Дусі – це прийняти дар ідентичності (Йн 1, 47-51)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 1, 47-51
† Читання святого Євангелія від Йоана
Того часу побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає підступу!» Каже Йому Натанаїл: «Звідки мене знаєш?» А Ісус у відповідь йому сказав: «Ще до того, як закликав тебе Филип, коли ти був під смоківницею, Я бачив тебе». Відповів Натанаїл Йому: «Равві, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїля!» Ісус у відповідь сказав йому: «Оскільки Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею, тому й віруєш? Ще більше від цього побачиш!» І Він каже йому: «Воістину, воістину кажу вам: побачите небо відкрите й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!»
Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Через свою довжину і багатство деталей опис покликання Натанаїла не має собі рівних. Ім’я Натанаїл з’являється лише в останньому Євангелії й може перекладатися як “Божий дар”. Часто він ототожнюється з Варфоломієм.
Майбутній апостол сидів у затінку смоківниці. Що там відбувалося, що він робив, про що думав, чи, можливо, щось вирішував? – залишиться таємницею між ним і Богом. Втім можемо здогадуватися, що крупнолиста смоківниця давала тінь – полегшення і перепочинок від спекотного полуденного сонця. Плоди цього дерева відомі своєю солодкістю. Під смоківницею, отже, було затишно, приємно і солодко.
Попри початковий скептицизм: “А що доброго бути з Назарету?”, наш герой дозволив себе переконати: “Прийди та подивися!”. Він прийняв правильне рішення, вийшов із зони комфорту і пішов зустріти Ісуса. Так само і я не вагатимусь. Залишу те, що зараз здається затишним, приємним і солодким. Я встану і піду, бо Любов простягає до мене руку й каже: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!.. Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!” (Прип. 2:10-13).
Коли ми зустрічаємо когось вперше, зазвичай спочатку представляємося один одному. Помітно, що під час першої зустрічі Натанаїла з Господом Ісусом це правило ніби перевертається. Саме Господь Ісус визначає тотожність учня, який наближається до нього: “ось справжній ізраїльтянин“, тобто той, хто справді належить до Божого народу. Натанаїл справляється з завданням, приймає дану йому гідність. І одразу ж доводить свою нову ідентичність, бо здатен розпізнати свого співрозмовника: “Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїля!” Учень під час цієї короткої розмови здобуває здатність до особливо проникливого погляду й розуміння. Цим учнем, цим Божим даром може бути кожен з нас. Це справді дуже важливо – почути від Бога, ким я є для Нього, якою є моя справжня ідентичність. Тоді життя буде повнішим, пліднішим і прекраснішим.
Запитай сьогодні перед сном, запитай завтра після пробудження, дозволь цим словам прозвучати: “Боже мій, ким я є для тебе? Яке ім’я Ти мені призначив?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Отче наш, Боже мій, ким я є для Тебе, яке ім’я Ти мені призначив? Я притуляюся до Тебе, довірливо і повністю, як мале дитятко.