Ходити у Святому Дусі – це приймати безумовну Любов (2 Кор 4, 7-15)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу Lectio Divina >>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
2 Кор 4, 7-15
Читання з Другого Послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша. В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач; нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; ми завжди носимо в тілі мертвість Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі. Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Тому смерть діє в нас, а життя – у вас. Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: «Увірував я, тому й заговорив» – ми віримо, тому й говоримо. Оскільки знаємо, що Той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. Адже все – для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша. Погодитися з цим – одне з найскладніших завдань, яке ми маємо в цьому житті. Прийняти свою недосконалість, слабкість, несамодостатність. Чи усвідомлюєш ти, що не до кінця з цим змирився? Чи намагаєшся прийняти те, що тиніколи не будеш настільки добрим/мудрим/терпеливим/святим/досконалим, як хотів би?
Ми часто машинально погоджуємося – так, я знаю, що не є і не буду досконалим. Однак це лише поверхнева згода. За своєю природою ми всі прагнемо до досконалості (тобто Бога), але первородний гріх змусив нас шукати цю досконалість у самих собі, а її відсутність боляче ранить наше его. Чим більший цей біль, тим більша гордість.
Ознаками відсутності глибокого прийняття своєї слабкості є: злість на себе, відчуття розчарування в собі, труднощі з прощенням собі помилок, болісне почуття провини, сором, відчуття того, що ти недостойний отримувати любов та добро від інших людей і Бога, невміння бути добрим до себе, прощати собі, піклуватись про себе. Натомість є самокритика, дуже високі вимоги до себе, картання себе. Це все вияви нездорового (що випливає з гордості пораненого его) погляду на себе без здорової любові до себе.
Щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. Служіння Богові і людям в тому стані, в якому перебуває людина, показує людям правду – що саме Бог є джерелом цієї доброти, а не ідеальна людина! Це стає можливим, якщо дедалі глибше приймати Божу любов, яка дає свободу від примушування себе бути досконалим. Як співають діти: “Бог любить мене таким, яким я є!”
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, прошу Тебе, покажи мені наскільки я приймаю свою слабкість? Прошу Святий Духу, доторкнися мого серця ще глибше, оздоров своєю безкорисливою любов’ю, дай мені відчути, що Тобі не перешкоджає жодна з моїх слабкостей!