Ходити у Святому Дусі – це постійно переходити від смерті до життя (2 Кор 4, 7-15)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
2 Кор 4, 7-15
Читання з Другого послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не від нас. В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач; нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; ми завжди носимо в тілі помирання Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі. Адже нас, живих, постійно віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Тому смерть діє в нас, а життя – у вас. Маючи ж той самий дух віри, згідно з написаним: «Увірував я, тому й говорив», – ми віримо, тому й говоримо. Оскільки знаємо, що Той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. Адже все – для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не від нас. Йдеться не про те, щоб бути досконалими. Богу не потребує непотрісканих посудин, з ідеальною побудовою, формою і кольором. Він не був би Богом, якби міг діяти лише в ідеальних умовах, з ідеальними співробітниками. Це наші можливості є обмеженими. Ми часто зосереджуємося на своїх недоліках, недосконалостях, гріхах, створюючи у собі відчуття власної непридатності для служіння Богові. Для того, щоб подолати це відчуття нам необхідно почати будувати свою духовну мускулатуру.
Тим часом, саме від Бога повинна бути нездоланна сила, що діє в мені і через мене. Не з моєї сили волі, наполегливості, завзяття. Адже нас, живих, постійно віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Багато святих підтверджують цей принцип – якщо я хочу відчути повноту Божого життя, все моє повинно померти, щоб все Боже могло народитися. Поки я живу в цьому світі, буде відбуватися “помирання, що оживляє”. Коли помре моя зосередженість на собі, з’явиться місце для зосередження на інших. Коли помре мій комфорт, з’явиться місце для турботи про інших. Коли помре мій страх, я зможу вільно виконувати всі Божі натхнення. Коли я відмовлюся від своїх бажань, з’явиться місце для бажань самого Бога…. – а вони завжди виконуються.
Звучить складно, важко? Добра Новина Ісуса є революційною у багатьох відношеннях. У тому числі і в тому, що Бог хоче прийняти мене повністю і здійснити чудесний обмін – дати натомість себе. Ми теж віримо і тому говоримо, переконані, що Той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом. Якщо я вірю в це, чому б не ризикнути віддати своє життя і натомість не прийняти Його життя?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, прошу, покажи мені, чи не тримаюся я міцно за щось, що Ти ще не перемінив? Чи не покладаюся я на власні заслуги і досягнення, на яких хочу будувати свою святість?