Ходити у Святому Дусі – це покладати довіру тільки на Бога (Лк 21, 1-4)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 21, 1-4
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу Ісус, споглядаючи, побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну убогу вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар, а вона зі своєї нужденності вкинула увесь свій прожиток, який мала». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
“…убогу вдову, яка вкидала туди дві лепти … зі своєї нужденності вкинула увесь свій прожиток, який мала”. Вона могла б кинути лише одну монету. Пропорційно до того, що мала, це й так був би величезний дар. Пожертвувати половину всіх ресурсів – справді великий жест. То чому вона віддала все до останнього?
Господь Ісус дає відповідь. Діагноз звучить так: “зі своєї нужденності”. Це здається нелогічним. Про що тут йдеться? Про те, що бідна вдова усвідомила свою людську безпорадність, торкнулася самого дна. Але не впала у відчай – навпаки, з довірою та усією силою вхопилася за надію. За ту богословську чесноту, яка пишеться з великої літери. Надію, яка вкорінена в Богові. “Надія ж не засоромлює” (Рим. 5:5). У певному сенсі, вона зіграла “ва-банк”, поставила все. Ніби сказала Богові: “Тепер я цілковито Твоя, не маю жодних гарантій, повністю залежу від Тебе – і що Ти на це скажеш?”. Та ж безмірна довіра звучить в словах: “У Твої руки дух мій ввіряю.” (Пс 31:6).
Є дві фундаментально різні життєві позиції, два способи сприйняття природи реальності, людини і Бога: філософія дару та філософія нестачі. Перша виходить з первісного добра або достатку, які є основою. Друга зосереджується на нестачі та дефіциті як відправній точці, що призводить до екзистенційної боротьби, ненаситності та прагнення до все більш віддаленої мети. “Того часу Ісус, споглядаючи, побачив…” Коли Господь Ісус погляне на мене, кого Він побачить? Жадібного, ненаситного егоїста, який завжди відчуває нестачу? Чи людину вільну, наповнену і щедру, яка завжди готова віддавати з радістю в серці? “Хто сіє скупо, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожний нехай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю. (2 Кор 9:6-7). Це завжди варто: “пам’ятати слова Господа Ісуса, який сам сказав: “Блаженніше давати, ніж брати!”(Діян 20:35).
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Отче, ти мій пастир, нічого мені не бракуватиме… ти ведеш мене праведності стежками… ти зі мною… усі дні… по віки вічні. Дякую тобі.