Ходити у Святому Дусі – це невпинно просити Бога про щире і покірне серце (Лк 18, 9-14)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 18, 9-14
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу Ісус деяким, переконаним щодо себе, ніби вони праведні, і які за ніщо мають інших, розповів таку притчу: «Два чоловіки піднялися до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, про себе так молився: “Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю”. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: “Боже, будь милосердний до мене, грішного”. Кажу вам, що цей, на відміну від іншого, зійшов до свого дому оправданий, бо кожний, хто буде себе підносити, буде принижений; а той, хто буде принижувати себе, буде піднесений». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Сьогоднішня євангельська притча – це відповідь Ісуса людям, “переконаним щодо себе, ніби вони праведні, і які за ніщо мають інших”. Це ілюстрація біблійної істини, що Господь бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце (1 Сам. 16:7).
Фарисей дуже пишається собою: він постить, дає десятину, дотримується Закону. Йому немає чим себе дорікнути. Відчуває себе самодостатнім, не потребує Божого милосердя і не просить про нього, бо переконаний, що своєю “праведністю” і
виконанням Закону вже заслужив на спасіння. Він дякує Богові за те, що “не такий, як інші”, читай: грішні люди.
Митар стоїть здалеку. Не наважується підняти очі. Він знає, що його поведінка може не подобатися Богові. Носить в собі глибоке усвідомлення власної недосконалості. Тому зглибини розкаяного серця взиває: “Боже, будь милосердний до мене, грішного!” Він просить Божої допомоги і милосердя. Це молитва людини, яка знає, що самостійно не може впоратися зі своїм гріхом і слабкістю. І саме тому Бог може доторкнутися його благодаттю. Бо, як читаємо в Посланні святого Якова (Як 4:6): “Бог гордим противиться, а покірним дає благодать“. Виявляється, що без покори навіть добро може стати джерелом гордості.
Сьогоднішнє Євангеліє – це заклик Ісуса дослідити стан свого серця. Що бачить Бог, коли дивиться в моє серце? Яка правда про мене? Чи я перед Богом, як фарисей, чи радше як митар? Скільки в моєму серці гордості і самовдоволення, а скільки смирення і усвідомлення того, що сам по собі я не досягну спасіння, що потребую прощення гріхів і Божої благодаті, щоб мати змогу стати перед Божим обличчям?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи Ісусе, Ти знаєш моє серце краще, ніж я сам. Очисти його від гордості, від прагнення бути кращим за інших, від потреби визнання і спокуси порівнювати себе з іншими. Дай мені благодать простоти і правди перед Тобою. Амінь.