Ходити у Святому Дусі – це мати відвагу увійти в смерть (Мк 9, 30-37)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу Lectio Divina

ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ЄВАНГЕЛІЄ

Мк 9, 30-37

† Читання святого Євангелія від Марка.

Того часу Ісус із своїми учнями пішов через Галілею. Та Він не бажав, щоби хтось довідався. Адже Він навчав своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне. Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати. Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: «Що це дорогою ви обговорювали?» Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший. Сівши, Він голосно покликав Дванадцятьох і каже їм: «Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма останній і всім слугою». І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм: «Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, хто Мене послав».     Слово Господнє.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

…вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати (…) Що це дорогою ви обговорювали? Вони ж мовчали. Ці два моменти в сьогоднішньому Євангелії показують страх учнів. Можливо, вони боялися, що не виправдають очікувань? Може, боялися, що в очах інших учнів виглядатимуть дурнями, гіршими за когось, невідповідними? Хіба так має виглядати свобода Божих дітей? Можливо, якби вони запитали і поговорили з Ісусом, то зрозуміли б себе і місію Ісуса, в якій, зрештою, брали участь. Але вони мовчали, бо, можливо, боялися приниження перед іншими, висміювання. Чи не паралізує тебе страх так, що ти не берешся за щось добре, бо боїшся за свою репутацію? Можливо, ти першим не простягаєш руку до примирення, тому що тебе вважатимуть слабким? Може боїшся сказати старим батькам, що попри важкі хвилини поважаєш і любиш їх? Благословення і життя приходить через смерть, смерть завдану власному его. Старий наш чоловік став розп’ятий разом з Ним,.. щоб нам гріхові більше не служити. Бо хто вмер, той від гріха звільнився (Рим. 6:6-7)

Хто хоче бути першим, нехай буде між усіма останній і всім слугою» Хто такий слуга і хто може ним бути? Очікуючи від нас служіння, Ісус стає для нас взірцем, через те що сам так робить: Він, …понизив себе самого, образ слуги прийнявши … упокорив себе, був слухняним аж до смерті, і то хресної смерті. (Фил. 2:6-8). Христос-слуга – це той, хто виконує місію, дану Отцем. Подумай, яка твоя місія тут, на землі? Якщо іноді говориш або співаєш в церкві про те, як сильно хочеш бути схожими на Ісуса, можливо, задумайся про смерть, особливо в звичайних повсякденних, монотонних речах – хтось має наполегливо вимити посуд, вигулювати собаку, поприбирати, виділити час на гру з дитиною і спільний час з чоловіком або дружиною, незважаючи на втому і т.д. А потім йти і проповідуй Євангеліє “всьому створінню”.

І, взявши дитину, Він поставив її посеред них Дитина не вираховує, дитина показує свої реакції, вона не боїться насмішок. Дитина має дистанцію до себе, бо не встигла ще вдягнути маску. Дитина говорить так, як є… Це правда, що наші маски певною мірою є результатом нашого важкого досвіду, обпалень в житті, але, ставлячи дитину в приклад, Ісус сьогодні говорить тобі – довірся. Подумай – які сфери твого життя викликають у тебе страх? Де ти торкаєшся своєї смерті? Ісус обіцяє, що, увійшовши з Ним у смерть, знайдеш життя.

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

Господи Ісусе, дай мені відвагу дитини, відвагу довіряти Тобі, особливо там, де торкаюся своїх страхів. 

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”