Ходити у Святому Дусі – це йти своєю власною дорогою до Бога (Рим 14, 7-12)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Рим 14, 7-12
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян.
Брати! Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими. Тож чому ти осуджуєш свого брата? Чому свого брата зневажаєш? Адже всі ми станемо перед Божим судилищем, як написано: «Я живу, – каже Господь, – і схилиться переді Мною кожне коліно, і визнає Бога кожний язик!» Отже, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Лише віра в Ісуса Христа і глибокі стосунки з Ним дозволяють зрозуміти і прийняти слова святого Павла: “Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні!”. Лише віра в Ісуса Христа надає глибокий сенс людській боротьбі, стражданням і, зрештою, людській смерті. Це шлях, яким ми прямуємо до зустрічі з живим Богом віч-на-віч. Кожен з нас проходить свій власний шлях до Бога. У когось він довший, у когось коротший. Бог також запрошує нас бути для інших знаком Божої присутності, сповненої любові. Чи задоволений ти своєю дорогою до Бога? Чи хотів би ти щось змінити на цьому шляху? Скажи про це перед Господом простими словами молитви.
Павло запитує: “Тож чому ти осуджуєш свого брата?“. Це заклик до смирення перед обличчям таємниці іншої людини. Екзистенційно це означає, що кожен проживає свою власну історію в Бозі, яку інші не знають до кінця. Справжня зрілість – це визнання того, що я не є центром світу, і що оцінка інших – це ілюзія контролю над чужою долею. Нам потрібно взивати до живого Бога про благодать смирення, благодать покаяння, благодать побачити правду про самих себе, щоб не озлобитися і не засуджувати інших. Молитися можна так: Ісусе, я прошу Тебе примнож мою віру, щоб я міг мати все глибші і глибші стосунки з Тобою. Я також прошу Тебе про зростання в смиренні і про споглядання на своє життя Твоїми очима.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Біблійна вервиця:
Великі зернята: Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо.
Малі зернята: Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні!