Ходити у Святому Дусі – це зростати у вірі (Лк 17, 1-6)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina >>>

ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 17, 1-6

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять! Йому було б краще почепити собі  довкола шиї жорновий камінь і бути вкинутим в море, ніж щоби спокусив одного з цих малих. Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, – докори йому, а коли по­кається, – прости йому. І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться до тебе, кажучи: “Каюся!” – прости йому». І сказали апостоли Господу: «Додай нам віри!» А Господь промовив: «Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: “Будь вирваною з корінням і стань посадженою в морі!” – то послуха­ла б вас».  Слово Господнє.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

І сказали апостоли Господу: «Додай нам віри!» – хіба це не дивно? Ті, хто був найближче, хто бачив всі знаки й чудеса, хто мав близькі стосунки з Ісусом – просять про віру. Яких ще доказів їм бракувало, щоб повірити?

Вони мусили усвідомити дві речі. По-перше, свою маловірність: те, що в них і далі є сумніви, що вони не здатні йти за Ісусом до кінця і виконати все, чого Він від них очікує. А це вимагає мужності та готовності пізнати правду про себе – вийти за межі власного уявлення про «досконалого себе».

По-друге – вони мали визнати, що не можуть самі розвинути в собі цю віру. Можливо, їх розчаровувала власна слабкість, безсилля перед тим, що, попри всі чуда Ісуса та свої найкращі наміри, їхні серця залишалися твердими, а сумнів усе ще жеврів всередині. Можливо, їх також перевищувало Ісусове запрошення – постійно прощати ближнім.

Все це змусило їх повернути в правильному напрямку – визнати, що віра залежить не лише від їхніх рішень чи зусиль, але є благодаттю, і все, що вони можуть зробити, – це просити про неї.

Чи замислююсь я над якістю своєї віри? Чи помічаю моменти, коли проявляється моя невіра? Чи прошу благодаті віри не тільки для інших, а й для себе?

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

Дякую Тобі, Господи, за благодать віри і за те, що Ти покликав мене вірити ще глибше. Прошу Тебе примножити мою віру, щоб Твоя благодать проникла і перетворила все моє серце і повсякденне життя.

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”