Ходити у Святому Дусі – це завжди повертатися до серця Ісуса (Лк 15, 3-7)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 15, 3-7
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу Ісус розповів фарисеям і книжникам ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусі дів, кажучи їм: “Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася”. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Ми звикли до цього образу, і він здається нам очевидним. Однак правда полягає в тому, що жоден пастух не залишав велику отару заради 1 вівці! Ніхто не ризикував таким чином, і це також не є логікою людини, що жила у часи Ісуса. Вибраний народ був колективним об’єднанням – Бог обрав народ в цілому і вивів його до Землі Обітованої, цілий народ уклав союз з Богом. У цій притчі Ісус показує різницю між Божою любов’ю і людською логікою – Боже зосередження на одній людині.
Неможливо мати близькі, інтимні стосунки з колективом. Віра – це стосунки конкретних двох осіб. Святий Павло, який, подібно до нас, не пізнав Ісуса під час Його життя на землі, але пізнав вже після воскресіння, пише: “А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.” (Гал 2:20б). Це очевидно, що для Павла віра – не є ідеєю/світоглядом, а стосунками любові між конкретними двома особами (між ним та Ісусом). Уся, прямо несамовита, ревність Павла, випливала з цього переконання і досвіду особистого зв’язку і відносин з Ісусом.
Наскільки твоя віра є конкретними стосунками з конкретною людиною? Чи вона не є занадто абстрактною, відірваною від реальності? Абстрагована від історії твого життя? Чи ці відносини реально впливають на Твоє повсякденне життя? Чи відчуваєш ти Ісуса як друга, який дає Тобі силу, мотивацію, розраду, пораду тощо?
Не обов’язково залишати Церкву, щоб бути загубленою вівцею. Можна загубитися в якомусь життєвому досвіді. Можна проживати без Ісуса свою роботу, своє здоров’я, якісь стосунки, хобі, страхи – і відійти далеко шукаючи щастя по-своєму, на власний розсуд . Також такі повернення сповнені ніжності та радості. І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, повертається додому. Можливо, тобі потрібно, щоб Ісус взяв тебе на руки і приніс ближче до себе? У чому ти загубився?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Прошу, пригорни мене, Ісусе, до Твого серця, я не хочу блукати на власний розсуд у жодній сфері свого життя.