Ходити у Святому Дусі – це жити у світлі воскресіння (1Кор 15, 20-24а. 25-28)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
1Кор 15, 20-24а. 25-28
Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Христос встав з мертвих, – первісток з тих, що поснули. Оскільки смерть через людину, – то через людину й воскресіння мертвих. Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть. Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, – під час Його приходу, а потім – кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві. Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів собі під ноги. Останній ворог, який буде знищений, – це смерть, бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, хто підкорив Йому все. Коли ж підкорить Йому все, тоді й сам Син підкориться Тому, хто підкорив Йому все, щоби Бог був усім в усьому. Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Зупинись сьогодні на словах святого Павла: “Христос встав з мертвих, – первісток з тих, що поснули”. Це не просто подія з минулого – це обітниця, яка стосується тебе. Це – твоє майбутнє. У Ньому ти маєш життя, яке не боїться смерті, яке не закінчується з останнім подихом. Коли ти дивишся на світ у світлі воскресіння, твоє життя набуває глибшого сенсу. Ти вже не живеш лише для того, щоб придбати, здобути, “мати”. Ти живеш, щоб любити, щоб дозрівати для вічності. Те, що сьогодні здається важким, болючим чи незрозумілим, у цій перспективі є не кінцем, а етапом шляху. Кожна турбота, кожне страждання, кожна втрата може стати місцем, де в тобі визріває нове життя.
Усвідомлення того, що ти живеш не для цього світу, а для вічності – звільняє. Воно вчить не прив’язуватися до швидкоплинних речей: до успіхів, думок інших, страхів перед завтрашнім днем. Допомагає зберігати спокій, коли світ навколо втрачає сенс, коли все йде не за твоїм задумом. Бо ти знаєш: твоє життя не закінчується тим, що тимчасове, твоя історія має продовження у вічності.
Воскресіння Христа дає відвагу йти вперед попри слабкість. Нагадує, що останнє слово належить не стражданню, хворобі чи смерті, а любові. А якщо віриш, що Він живе, і ти живеш із Ним, то кожен день, навіть найважчий, вже є частиною вічності.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи Ісусе, Ти воскрес із мертвих, щоб дати мені нове життя. Навчи мене дивитися на кожен день у світлі вічності. Коли приходять труднощі, нагадуй мені, що це лише миті на шляху до Тебе. Звільни моє серце від страху перед минущими речами. Дай мені відвагу вірити, що в кожному стражданні народжується Твоя перемога. Допоможи мені жити так, щоб уже тут, на землі, обирати життя, яке триває вічно. Нехай Твоє воскресіння буде моїм світлом у кожній темряві.