Ходити у Святому Дусі – це жертвувати Богові все, що є первістком (Лк 2, 22-40)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 2, 22-40
† Читання святого Євангелія від Луки.
Коли, згідно із Законом Мойсея, виповнилися дні їхнього очищення, то Ісусові батьки принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «Кожне немовля чоловічої статі, яке відкриває материнську утробу, святе для Господа назване буде». І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, – одну пару горлиць або двоє голубенят. І ось в Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, муж праведний й богобоязний, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому об’явлено Духом Святим, що він не побачить смерті, перш ніж побачить Помазаника Господнього. І прийшов він у Духові до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його в обійми, і благословив Бога, кажучи: «Нині відпускаєш свого слугу, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу – Ізраїля!» І Його батько та мати дивувалися усьому тому, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на руїну і на повстання багатьох в Ізраїлі та як знак, якому будуть противитись; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися задуми багатьох сердець!» І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона постаріла в численних днях своїх, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та благаннями. І в ту годину, підійшовши, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній. Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Батьки принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «Кожне немовля чоловічої статі, яке відкриває материнську утробу, святе для Господа назване буде». Марія та Йосиф віддали Богові свій найцінніший дар. Вони знали, що тільки Бог може найкраще подбати про їхнього Сина. Відтоді саме Він Його виховував. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.
Марія та Йосиф виконали припис Закону: вони присвятили Богові свого первістка. Що це означає для мене? Невже Бог такий жадібний, що хоче всього первородного? A можливо, Він хоче, щоб я більше довіряв Йому?
У мене виникає питання. Чи зміг би я віддати Богові свою дитину, та ще й первістка, такого очікуваного? З одного боку, легко сказати ТАК. Однак, з іншого боку, якщо задуматися глибше, виникають сумніви. Що буде, якщо дитина виросте й обере інший шлях, не той, про який я мріяв? А якщо вона захворіє? Чи зможу я тоді довіритися Богові, що Він знає краще, адже, зрештою, це Його дитина? Чи навпаки, намагатимуся за будь-яку ціну керувати життям своєї дитини, бо хочу тримати все в своїх руках?
Віддати, принести в жертву Богові первістка – означає принести в жертву самого себе. Це можна побачити на прикладі Марії та Йосифа, коли вони загубили Ісуса на шляху з Єрусалима після свята Пасхи (Лк 2:41-51). Що вони відчували в той момент? Чи згадували вони про те, що вони віддали свого Сина Богові і мають Йому довіряти? І вони, охоплені болем, шукали Його… (пор. Лк 2,48б). Чи згоден я на таку жертву? Чи зможу довіряти, коли настане час випробувань?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи Ісусе, навчи мене довіряти Тобі так, щоб я завжди був здатний віддати Тобі те, що для мене найдорожче.