Ходити у Святому Дусі – це дозволити Ісусові зцілити мене (Мк 7, 31-37)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 7, 31-37
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя. І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффатa!», тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все зробив: і глухим дає слух, і німим – мову». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Кожне зцілення, кожне чудо, здійснене Ісусом, є також знаком, який очевидно вказує на те, що Ісус робить і у духовній реальності. Глухонімий – це людина, яка не може спілкуватися з іншими. Я є “глухонімим”, коли замикаюся в собі і живу “біля” своїх близьких, але не з ними. Коли я не чую, як вони намагаються достукатися до мене зі своїми потребами і турботами. Коли уникаю розмови або тільки кричу. Любов потребує спілкування. Уважно слухати і чесно говорити про власні потреби і страхи.
Ісус здійснює “терапію”: відводить хворого від натовпу і торкається його дуже особливим чином – дозволяє йому відчути хворими органами Його близький дотик. Ми потребуємо дотику Ісуса, ми потребуємо відчути Його любов, щоб вміти по-справжньому любити інших. Для того, щоб це сталося, нам іноді потрібно віддалитися від натовпу і суєти: для щоденної молитви або час від часу для виїзних реколекцій.
Те, що відбувається далі, чітко вказує на Святого Духа. Зітхання Ісуса нагадує сцену після воскресіння, коли Ісус підійшов до учнів і “дихнув на на них”. Відразу після цього Він сказав їм: “Прийміть Духа Святого” (Йн. 20:22). За мить у хворого “розв’язалися пута його язика” – ніби як у апостолів у Горниці в день П’ятидесятниці. Ісус завершує лікування наповнюючи хворого Духом Святим . Святий Дух дає нам силу молитися (пор. Рим 8:26), тобто робить нас відкритими для спілкування з Богом. А потім посилає нас, щоб ми несли Бога і Добру Новину іншим людям.
Сьогодні Ісус хоче і тебе вивести з натовпу, доторкнутися до твоїх болючих місць і наповнити тебе Своєю любов’ю через Святого Духа. Дозвольте Йому це зробити, і ти побачиш, що станеться.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Ісусе, прошу, доторкнися до мене і наповни мене Святим Духом, щоб я вмів по- справжньому любити.