Ходити у Святому Дусі – це бути землею, в яку сіє Бог (Мт 13, 1-9)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мт 13, 1-9
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; і зібралися біля Нього численні натовпи, так що Йому довелось увійти і сісти у човен, а всі люди стояли на березі. І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та поз’їдали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не мало багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. Хто має вуха, нехай слухає!»
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Цей уривок Євангелія — розповідь про людське серце. Саме воно стає дорогою, кам’янистим ґрунтом, терням або родючою землею. Сіяч завжди той самий. Його щедрість не змінюється. Змінюється лише ґрунт. Коли я слухаю цю притчу, відкриваю для себе, що всі чотири види землі живуть у мені. Я не є раз і назавжди доброю чи поганою землею. Щодня моє серце може набувати іншого вигляду.
Іноді воно подібне до дороги — затверділої від поспіху, обов’язків і безперервного шуму. Боже Слово падає на поверхню мого життя, але не проникає всередину. Я його чую, але не слухаю. Я присутня тілом, але моє серце перебуває деінде. Тоді зло навіть не мусить боротися — достатньо забрати те, чого я не встигла прийняти. Найбільшою загрозою для віри не завжди є бунт проти Бога. Частіше нею є поверховість.
Буває також, що моє серце нагадує кам’янистий ґрунт. Я захоплююся Богом, зворушуюся під час молитви, реколекцій чи літургії. Але коли приходять страждання, нерозуміння або вимоги Євангелія, мій ентузіазм згасає. Виявляється, що моє коріння надто мілке. Віра, побудована лише на емоціях, не витримує випробування часом. Коріння зростає в тиші, у щоденній вірності, а не лише в хвилини духовного піднесення.
Іншим разом моє серце заростає терням страхів, надмірної турботи про майбутнє, прагнення успіху, потреби визнання, прив’язаності до вигоди. Усе це поступово відбирає простір у Бога. Слово зростає, але не приносить плоду, бо йому бракує світла й місця.
Та Ісус говорить також про родючу землю. Це серце, яке слухає, розуміє і дозволяє себе перемінювати. Йдеться не про серце досконале, а про відкрите. Добра земля не є вільною від каміння й бур’янів тому, що ніколи їх не мала. Вона добра тому, що дозволила себе очистити. Господар не знаходить уже готового поля — він терпеливо його обробляє. Так само Бог щодня працює наді мною. Яким ґрунтом є моє серце сьогодні?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи Ісусе, вчини, щоб моє серце не було дорогою, замкненою для Твого Слова, ані камінням поверхневої віри, ані землею, заглушеною терням. Обробляй мене Своєю благодаттю. Розм’якши те, що затверділо, усунь усе, що перешкоджає, поглиб те, що є поверховим. Зроби моє серце доброю землею, яка прийме Твоє Слово і принесе плоди любові, вірності та святості — не для моєї слави, а для Твого Царства. Амінь.