Ходити у Святому Дусі – це бачити знаки (Мт 12, 38-42)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ЄВАНГЕЛІЄ

Мт 12, 38-42

† Читання святого Євангелія від Матея.

Того часу озвалися деякі з книжників і фарисеїв, ка­жучи: «Учителю, хочемо від Тебе бачити знамення». А Він у відповідь їм сказав: «Лукавий і перелюбний рід шукає знамення, та знамення не буде дано йому, хіба лише знамення пророка Йони. Адже так, як Йона був у череві кита три дні й три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі. Мужі  ніневійські встануть на суд з цим родом і засу­дять його, бо вони покаялися на проповідь Йони, а ось тут – більше, ніж Йона! Цариця півдня підніметься на суд з цим родом і засудить його, бо вона прийшла з кін­ців землі , щоби послухати мудрість Соломона, а ось тут – більше від Соломона!» Слово Господнє.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

Яку реакцію викликає в мені поведінка фарисеїв? Чи я їх розумію, чи, навпаки, дивуюся їм, обурююся? Природно, що ми хочемо бачити знаки, шукаємо доказу існування Бога, Його присутності у своєму житті та в різних життєвих обставинах. Чому ж тоді Господь Ісус так до них поставився? Проблема полягає не в самому прагненні побачити знак, а в затверділості серця. Вони вже бачили зцілення, помноження хлібів, але все одно хотіли більшого. Вони вимагали знаку на замовлення, немов фокусу ілюзіоніста. У своїй гордості й самозвеличенні вони поставилися до Ісуса як до фокусника, тоді як Його чудесні діла завжди були відповіддю на людську слабкість, страждання та приниження.

Як я ставлюся до знаків Божої присутності у своєму житті? Чи помічаю їх? Чи за них дякую? Чи вони мені достатні? А може, своє невір’я я виправдовую браком знаків? Чи не шантажую я Ісуса, як фарисеї, кажучи, що повірю Йому, якщо Він зробить для мене щось конкретне? Як я можу повірити якомусь знакові, якщо мені недостатньо Його найбільшого чуда — того, що Він дозволив убити Себе з любові до мене?

Чи помічаю я у собі невір’я? Чи молюся про більшу віру? Чи свідомо намагаюся зростати в довірі до Господа? Чи осмислюю події свого життя, шукаючи в них Божої дії, і чи намагаюся бути Йому вдячним за ті знаки, які Він мені дає?

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

Господи Ісусе, дякую Тобі за знаки Твоєї присутності в моєму житті. Прошу Тебе, примнож мою віру!

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”