Ходити у Святому Дусі – це бачити Бога у своєму ближньому (Лк 10, 25-37)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 10, 25-37
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу один законник підвівся і сказав, випробовуючи Ісуса: «Учителю, що маю зробити, аби успадкувати вічне життя?» Він же відповів йому: «Що в Законі написано? Як читаєш?» Той у відповідь сказав: «Любитимеш Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе». Сказав же йому: «Правильно ти відповів. Роби це – і житимеш!» А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто є моїм ближнім?» На це Ісус сказав: «Один чоловік сходив з Єрусалима в Єрихон і попався розбійникам, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. Та випадково тією дорогою сходив один священник і, побачивши його, обминув; так само і левит, прийшовши на те місце, поглянув – і оминув. А якийсь самарянин, який ішов дорогою, наткнувся на нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на власну худобину, привіз до постоялого двору й попіклувався про нього. А другого дня, вийняв два динарії, дав власникові господи та сказав: “Попіклуйся про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся”. Хто з цих трьох, на твою думку, виявився ближнім тому, який попався розбійникам?» Він відповів: «Той, хто вчинив милосердя над ним!» Тож сказав йому Ісус: «Іди і ти чини так само». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Притча про милосердного самарянина – це духовний виклик, який Ісус ставить кожному з нас. Вона починається із запитання законника: «Учителю, що маю зробити, аби успадкувати вічне життя?» Ісус не дає теоретичної відповіді. Натомість він розповідає історію, яка спонукає нас зіткнутися з власним сумлінням: чи моя релігійність втілюється в любов?
У цій притчі Ісус застерігає від духовності, обмеженої ритуалами, яка не помічає страждання поруч. Саме самарянин – чужинець, зневажений – виявляється тим, хто насправді “виконує Закон”. Він не питає, ким є поранений чоловік. Він побачив страждання – і відгукнувся серцем. Саме в цьому суть християнства: побачити, зворушитися, наблизитися, допомогти.
Християнська духовність не полягає в теоретизуванні. Вона в переході від слова до діла, від співчуття до конкретних справ. Ісус показує, що “ближній” – це не той, кого ми обираємо, а той, хто потребує любові, незалежно від кордонів, раси, віросповідання чи поглядів. Це також заклик подолати нашу байдужість, комфорт, а часом і власні упередження.
У цій притчі Бог об’являється в людині, яка лежить на узбіччі дороги – в її ранах, безпорадності та мовчанні. І водночас – в тому, хто схиляється над цими ранами, не вимагаючи винагороди чи заслуг. Це притча про життя в Святому Дусі – Дусі любові, відваги та подолання бар’єрів.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи Ісусе, навчи мене бачити тих, хто лежить при дорогах мого життя. Дай мені серце, чутливе, як у самарянина, відвагу зупинитися і любов, яка не питає, а допомагає. Нехай Твій Дух веде мене від байдужості до співчуття, від слів до вчинків. Амінь.