Ходити у Святому Дусі у стосунках з Ісусом (Мк 4, 35-41)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мк 4, 35-41
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того дня, як настав вечір, Ісус сказав своїм учням: «Переправимося на той бік». Відпустивши натовп, вони взяли Його, коли Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: «Учителю, хіба Тебе не обходить, що ми гинемо?» Вставши, Він погрозив вітрові й сказав морю: «Мовчи! Замовкни!» І вітер ущух, і настала велика тиша. І Він сказав їм: «Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?» А вони злякалися сильним страхом і говорили один одному: «Хто ж Він такий, що і вітер, і море Його слухаються?» Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Рівно два тижні тому, під час Євхаристії, Ісус вказував мені шлях, яким я повинна слідувати “за Ним”. Чи виконую я Його мрію? Чи приєднуюся я до Нього? Чи сідаю в човен, в якому Він Є? Чи дозріваю духовно, керуючись Словом, яке Він промовляє до мене? У сьогоднішньому антифоні на причастя Він нагадує мені: “Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.” (Йн 8:12). Цим світлом повинен бути Він, навіть, а можливо, особливо, коли настає темрява і життя не йде згідно з моїми задумами; коли звідусіль віють вітри і здіймаються бурі; коли страх опановує мою душу. Він запросив мене “йти” і Він Є зі мною. Навіть коли я встаю перед обличчям найскладніших життєвих викликів, навіть коли мені здається, що Він спить, я не є самотня.
Ісус, який спав на кормі, був у більшій небезпеці, ніж апостоли, що пливли з Ним. Шторм міг “змести” у воду насамперед саме Його. Але Він довірився Отцеві і доручив Себе Йому, і тому Він спав спокійно. Цього спокою бракувало Його супутникам. Цього спокою на життєвій подорожі бракує також і нам. Як часто в нашому житті ми втрачаємо стосунки з Богом, через відсутність віри і уповання на Нього, відсутність довіри. А тим часом Він Є – весь час Є, Був і Буде. Якщо я втрачаю стосунки, я перестаю вірити. Якщо Він є в цих стосунках, то відбуваються чудеса. Він є гарантом моєї безпеки.
Втихомирення бурі Ісусом – це вчинок, який перевищує людські можливості і вказує на Його Божественну силу. Ось чому учні запитують себе: “Хто ж Він такий, що і вітер, і море Його слухаються?” У біблійній культурі в страху учнів приховане питання сповідування віри. Це фундаментальне питання про особу Вчителя. Воно виникає, однак, не зі страху, а з поваги до Бога. Мій і твій обов’язок – це пам’ятати, що “Він – Бог з нами”, як у дні, так і в ночі нашого існування. Чи можу я щодня кликати до Нього: “Отче, в Твої руки віддаю своє життя“? Чи є для мене пріоритетом щоденні стосунки з Ним? На чому я їх будую? Чи помічаю силу Божу в різних складних життєвих ситуаціях? Як виглядає моя вдячність за кожен Його дар?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, Боже мій, Який Є зі мною завжди і скрізь, в Тебе вірую, на Тебе уповаю і Тобі доручаю свою долю. Займись усім Ти, бо лише Ти можеш втихомирити будь яку бурю в моєму житті.