Ходити у Святому Дусі з любов’ю (Пс 131, 1. 2-3)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 131, 1. 2-3
Рефрен: Бережи, Боже, душу мою в мирі.
1.Господи, не превозноситься моє серце, *
ані не дивилися з погордою мої очі,
я не ходив за великим *
і недосяжним для мене.
2.Хіба ж я не втихомирював †
і не заспокоював свою душу, *
як дитину, відлучену від грудей матері своєї;
як відлучена від грудей дитина – такою є душа у мене. *
Нехай Ізраїль на Господа надію покладає – †
віднині і довіку!
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Слова псалма 131 супроводжують мене вже кілька днів. Мені легко мріяти про велике: поїздка до Нью-Йорка на 50-річчя, золота медаль на конкурсі в листопаді, підвищення на роботі….А тим часом Господь Бог нагадує, що мати прагнення – це добре, але мир серця приходить зі смиренням і вмінням міряти себе належною мірою. Я вдячна за цей псалом, за його звучання, за те, як він резонує з моїм серцем. Він заспокоює, втішає, але також коригує мої думки та емоції. Бо найважливіше – чи моя душа навчається через мене того, що є вищим. І це порівняння з немовлям – геніальне. Дитина, відлучена від грудей, повинна навчитися їсти по-іншому, одного лише смоктального рефлексу вже недостатньо. Це одна з перших вимог, яку ставлять до неї дорослі, але, зрештою, ця вимога відповідає рівню її розвитку. Підтримка і розвиток, вимоги, підтримка і розвиток, вимоги, підтримка і розвиток – це шлях, на який запрошує нас Бог, як у фізичному, так і в духовному житті. Він постійно хоче навчати нас вищим речам, але чи дозволяємо ми Йому так нас вести?
Не завжди. Ми любимо почуватися в безпеці, стабільно, мати все впорядковане, сплановане і передбачуване. Чи це погано? Ні – добра організованість у власному житті є цінною навичкою. Однак, ми схильні занадто вкорінюватися в цьому житті, занадто звикати до того, що добре і комфортне. Біблія запрошує нас до іншої позиції: позиції мандрівника, який, навіть досягнувши успіху в якійсь сфері життя і відчуваючи себе добре, стабільно, захищено…. – все одно вчить свою душу того, що вище. Він знає, що життя – це не лелече гніздо, а дорога до вічного щастя.
Не прагнути чудесного, яке нас перевершує – це ще один орієнтир для нас. Я пов’язую це з духовним розвитком. Особисті об’явлення, виняткові переживання, радикальні моменти на шляху з Богом – вони не є неправильними, але чим далі ми йдемо за Ним, тим менше їх потребуємо. Його любов поступово очищає нас від ілюзій. Нас захоплює сонце, що проникає в кімнату крізь штору, яка колишеться на вітрі, або як грає світло в листі улюбленої квітки. Ми вчимося в складний момент озирнутися і побачити крихітну веселку після грози на іншому кінці міста….. Це прості знаки Його присутності, яких достатньо, щоб побудувати близькість і довіру. Подібно до дитини, якій достатньо почути від мами “Я тут”, щоб продовжувати мирно гратися в іншому кінці квартири. Господи Боже, ми ще як та мама і те дитя – в двох кінцях квартири, по різні боки веселки… Ще лише мить, маленька мить.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Веди мене до нового життя і не дай мені заснути в дорозі.