Ходити у Святому Дусі – вчитися не втрачати пильності (1 Цар 11, 4-13)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

1 Цар 11, 4-13

Читання з Першої книги Царів.

Коли Соломон постарівся, жінки його привабили його серце до чужих богів і його серце не було повністю з Господом, його Богом, як серце його батька Давида. От і пішов Соломон за Астартою, богинею сидонійців, та за Молохом, гидотою аммонійців. І чинив Соломон зле в очах Господніх, і не слідував в усьому за Господом, як його батько Давид. Ось тоді побудував Соломон на горі, що проти Єрусалиму, капище для Кемоша, гидоти моавитян, і для Молоха, мерзоти аммонійців. Подібно чинив він для всіх чужоземних жінок, що приносили воскурення й жертви для своїх богів. Розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа, Бога Ізраїля, який був явився йому два рази, й наказав йому те: не ходити за чужими богами; а що Господь йому наказав, того він не додержав. Тим Господь і сказав Соломонові: «За те, що ти так поводився і не пильнував Мого союзу ані Моїх установ, як Я наказав тобі, то Я вирву у тебе царство і віддам його твоєму слузі. Однак, заради батька твого Давида не вчиню Я цього за твого життя; Я вирву його з рук твого сина. Та й не вирву всього царства: одне коліно дам синові твоєму заради слуги Мого Давида та заради Єрусалиму, який Я вибрав собі».  Слово Боже.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

Момент, коли Соломон перестав духовно пильнувати, можна чітко побачити – це коли  Соломон порушує Божу заповідь, з чого і починається його відступлення. «Не ходіть до них і вони до вас хай не ходять, бо інакше прихилять ваші серця до своїх богів.» Та Соломон прив’язався до них любов’ю. (1 Цар. 11:2) Невелика поступка, яка дедалі зростала. Бог чітко застерігав ізраїльських царів не заводить собі багато жінок  і не зв’язуватися з язичницькими народами (Втор 17:17) Соломон, однак, мав 700 дружин і 300 наложниць, багато з яких були з народів, що поклонялися чужим богам. Спочатку це, ймовірно, виглядало як дипломатія і політика, але духовно це відкривало двері до ідолопоклонства. Чи звертаєш ти увагу на те, що відбувається у твоєму серці? Чи віриш ти, що Божі заповіді існують для того, щоб насправді захистити тебе?

Серце царя почало роздвоюватися. Соломон не відкинув Бога відразу. Він і надалі визнавав Господа, у нього і надалі був храм, він все ще приносив жертви, але сам вже повністю не належав Богу. У Біблії розділене серце – це серце, яке перестає чувати. Найбільша іронія полягала в тому, що він був напевно наймудрішим царем, будівничим храму, автором Книги Приповідок. І все ж мудрість не захистила його, коли він перестав пильнувати своє серце. Бо проблема полягала не у відсутності знань, а у втраті пильності. Коли саме? В Біблії припускається, що людина перестає пильнувати в часи процвітання, спокою та успіху. І навпаки, вона не перестає пильнувати в часи боротьби, в часи кризи. Вона перестає пильнувати тоді, коли їй це зручно. Це дуже біблійна закономірність: страждання часто наближає людину до Бога, комфорт присипляє пильність.

Соломон перестав пильнувати, коли дозволив стосункам взяти гору над вірністю Богові, коли вибрав комфорт замість послуху. Це був не один гріх. Це було повільне  віддалення серця від Бога. Ти можеш молитися так: Ісусе, прошу Тебе про благодать пильності. Прошу Тебе про поглиблення моїх стосунків з Тобою, живим Богом.

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

Біблійна вервиця:

Великі зернята: Коли Соломон постарівся, жінки його привабили його серце до чужих богів і його серце не було повністю з Господом, його Богом, як серце його батька Давида.

Малі зернята:  Він відхилив серце своє від Господа, Бога Ізраїля.

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”