Ходити в Святому Дусі – це мати потребу внутрішнього вдосконалення (Лк 6, 39-42) | RHEMA
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 6, 39-42
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу Ісус розповів учням притчу: «Чи може сліпий сліпого дорогою водити? Чи не впадуть обидва в яму? Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель. Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка в твоєму оці, не помічаєш? Як можеш казати братові своєму: “Брате, дозволь я вийму скалку, яка в твоєму оці!” – а сам не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку, яка в оці твого брата». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
У сьогоднішньому Євангелії Ісус бере приклад зі своєї професійної діяльності, якою Він займався разом зі своїм земним батьком, Йосипом. Використовуючи контраст, Він показує абсурдність повсякденних людських вчинків, водночас даючи вказівки, як розвиватися духовно. Він говорить про необхідність вдосконалення внутрішніх здібностей, які є в кожного з нас, якщо тільки ми хочемо співпрацювати з Божою благодаттю. Він використовує для цього улюблену форму – притчу. Сьогодні одна з них особливо привернула мою увагу. Хоча Він і адресує її фарисеям, але вона має універсальний характер та стосується кожного.
Він говорить мені про «скалку в оці брата мого» і «колоду в моєму власному», яку я дуже часто «не бачу». Можливо, ти обуришся, але часто буває так, що ми не можемо чітко побачити того, що робимо. Ми виправдовуємося, захищаємося від звинувачень інших або від докорів власного сумління. «Я чистий/-а. Це інші грішать» — нерідко ми так думаємо. Бачимо помилки та недоліки інших, однак не помічаємо власних, можливо, набагато тяжчих. «Колода в оці» — це гріх, який затуляє реальність. Я перестаю бачити «чітко», вдаючи із себе праведника, який охоче виправляє й повчає інших, але ігнорує власний руйнівний духовний стан.
Відсутність любові, терпимості, емпатії, а понад усе — гординя — є головною причиною цього. Оцінюючи з позиції судді, я закриваюся від правди про власні слабкості. Я не хочу помічати злих думок, слів, якими раню інших, зарозумілості, лінощів тощо. «Духовна сліпота» — це поширений стан сучасної людини, яка тікає від відповідальності у напівправду. А тим часом гріх затуманює й звужує поле зору, унеможливлюючи об’єктивну оцінку реальності та самого/самої себе. Тягар гріха ранить Христа; він стає для кожного/кожної з нас власним непомітним хрестом, з яким ми повинні щось робити. Ісус не боявся Хреста. Він висів на Ньому, щоб викупити нас; саме від нашого гріха. Тепер настала моя черга приймати рішення, черга на мою внутрішню переміну…
Як ти справляєшся з “колодою»? Чи аналізуєш власну поведінку та наміри, чи робиш щодня іспит сумління? Як часто ти приступаєш до таїнства сповіді, яке дозволяє знайти правильне духовне бачення? Чи вмієш ти відмовитися від осуду та критики інших, а замість цього зосередитися на добрі й саме його чинити?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, Боже мій, відкривай мої «очі душі», щоб я завжди могла чітко бачити Тебе та інших. Нехай мої «вуха серця» чують об’єктивну істину і, керуючись нею, мудро та правильно чинять.