Ходити в Святому Дусі – ставати послушним Богу у вірі (Лк 1, 39-56) | RHEMA
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 1, 39-56
† Читання святого Євангелія від Луки.
Тими днями Марія, вставши, пішла з поспіхом в гірську місцевість, до міста Юди. І ввійшла Вона в дім Захарії і привітала Єлизавету. І сталося що коли почула Єлизавета привітання Марії, підстрибнуло немовля в її утробі й Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа? Ось як тільки голос твого привітання дійшов до моїх вух, підстрибнула у радості дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що звершиться сказане їй Господом!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він споглянув на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, бо вчинив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його, і милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він виявив силу свого рамена, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув могутніх з престолів і підняв угору покірних, голодних наситив благами, а багатих відіслав ні з чим. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши милосердя, як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж довіку!» Тож Марія перебула в Єлизавети якихось три місяці й повернулася до свого дому. Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
У сьогоднішньому Євангелії мене сильно доторкає вигук Єлизавети, звернений до Марії під час її відвідування: «Блаженна ж та, яка повірила, що звершиться сказане їй Господом!». Єлизавета, сповнена Святим Духом, розпізнала, Ким насправді є її родичка і Кого вона носить під своїм серцем. «Очима серця» вона побачила «Матір свого Господа», що стояла перед нею. Усім своїм єством вона висловила подив, захоплення, шану до Неї та Її віри й послуху Богові, а також до Господа, «Який прийшов із Нею». Чи завжди ти здатний впізнати Бога, який приходить до тебе в різних ситуаціях твого життя? Чи готовий ти відкритися Йому, захопитися Ним, прийняти Його і робити те, що Він тобі пропонує?
Марія стає блаженною не тому, що розуміє, що Бог їй говорить, а тому, що всім серцем довіряє Богові й стає Йому слухняною (Лк 1, 26–38). Ця зріла покірність — це ніщо інше, як її непохитна віра в Божі плани, наміри та обітниці. Її справжнє щастя випливає не з Її сили, а з прийняття Бога та Його плану. Вона вміє «пильно зберігати все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк 2, 19), щоб потім дістати їх зі скарбниці й застосувати у своєму житті. Вона дивиться на світ крізь призму Слова Божого, так би мовити, бачить Словом («Магніфікат»); з Нього черпає силу, піднесення та натхнення. Завдяки винятковому зв’язку зі Святим Духом вона більше чує й більше розуміє, стаючи Матір’ю Слова.
Кожен віруючий покликаний наслідувати Марію, стаючи послушним у вірі. Послух (по-слухати; лат. ob-audire) у вірі означає добровільне підпорядкування почутому слову, тому що Його правда гарантована Богом, Який є самою Правдою (ККЦ 144). Марія чудово це знала, тому стала Слугинею Слова і ніколи не переставала вірити, що Воно здійсниться в її повсякденному житті. А як щодо тебе? Чи щодня слухаєш Слово, щоб пізнати Божу волю? Чи щиро, простими словами розмовляєш з Богом і довіряєш Йому навіть тоді, коли не розумієш усіх подій у своєму житті? Чи визнаєш, що Божа Мудрість більша за твою власну? Чи дозволяєш Богові вести тебе через життя?
Послух — це процес, заснований на довірі та близьких стосунках. Це вільний вибір кожної людини. Віра ж є розумним і вільним (непримусовим) вибором Бога за допомогою Його благодаті. Отже, кожен акт віри є актом послуху. Найяскравіше це проявилося у словах Ісуса, сказаних до Бога-Отця в Гетсиманії: «Не моя, але Твоя воля нехай буде». Як віруюча, я роблю вибір на користь послуху Богу і відкидаю непослух Адама (Рим. 1, 5). Я зобов’язана й покликана до нього, а через нього — до святості. Нехай така постава стане пріоритетом у моєму/твоєму житті. Тож дозріваймо до неї. До роботи!…
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Маріє, Мати Слова, Мати Божої Опіки, яка уважно слухаєш кожне Слово, що виходить з Божих уст, навчи мене слухати, приймати й втілювати Слово Боже в моєму житті, а понад усе вірити в Його силу, яка дає силу жити мудро, добре й щасливо — не самотужки, а саме з Ним.