Ходити в Духу Святому – це залишити свій духовний заповіт (1 Цар 2, 1-4. 10-12)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

1 Цар 2, 1-4. 10-12

Читання з Першої книги Царів.

Коли наблизилась для Давида година смерті, заповів він синові своєму Соломонові, кажучи: «Я йду дорогою, призначеною для всіх на світі; ти ж кріпися й покажи себе мужем. Бережи накази Господа, Бога твого, ходи Його путями, держи Його установи, заповіді, присуди й приписи, як це написано в законі Мойсея, щоб тобі щастило в усьому, що чинитимеш, і всюди, куди обернешся; щоб Господь справдив своє слово, що сказав був до мене: “Якщо твої сини вважатимуть на свої вчинки, ходивши переді Мною по правді усім своїм серцем і всією своєю душею, то не забракне у тебе ніколи спадкоємця на престол Ізраїля”». І спочив Давид із своїми батьками, і поховано його в Давидовому місті. Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок років: в Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі тридцять три роки. І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царство його вельми зміцніло.  Слово Боже.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

Могутній цар Давид помирає. Наближається кінець його днів. Він ще має можливість попрощатися з родиною та благодать передати свій духовний заповіт. Що таке духовний заповіт? Духовний заповіт – це особисте свідчення віри та внутрішнього життя, яке людина залишає своїм близьким – родині, спільноті, учням. Він не стосується матеріальних чи юридичних питань, але стосується найглибших речей: відносин з Богом, сенсу життя, сповідуваних цінностей, пробачення, надії та духовної спадщини. У християнській традиції духовний заповіт буває: молитвою наприкінці життя, останнім свідченням віри, передачею «серця», а не речей. Його писали, серед інших, святі, єпископи, ченці, але також і миряни – з думкою про дітей, онуків і спільноти. А яким би був твій  духовний заповіт? Які цінності для тебе найважливіші?

Цар Давид передає духовний заповіт своєму наступнику – синові Соломону. Батько Соломона ділиться правдою про перемоги, добробут і успіхи свого життя. Якщо твої сини вважатимуть на свої вчинки, ходивши переді Мною по правді усім своїм серцем і всією своєю душею, то не забракне у тебе ніколи спадкоємця на престол Ізраїля. Слухання Божого голосу та втілення Божих закликів у своєму житті є ключем до щастя, добробуту та всіх перемог. Таким був як духовний, так і матеріальний досвід царя  Давида. Вірність живому Богу робила Його для Давида захистом від нещасть і переслідувань з боку короля Саула в скрутні часи. Перемоги та добробут були відповіддю Бога на глибокі стосунки Давида з живим Богом. Можеш молитися так: Небесний Отче, дай мені глибокі стосунки з Тобою, живим Богом, і здатність передавати ці стосунки моїй родині та дітям, щоб вони стали моїм духовним заповітом.

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

 Біблійна вервиця:

Великі зернята: Бережи накази Господа, Бога твого, ходи Його путями, держи Його установи, заповіді, присуди й приписи, як це написано в законі Мойсея.

Малі зернята: Ти ж кріпися й покажи себе мужем!

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”