Ходити в дусі вдячності (1 Цар 8, 22-23. 27-30)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
1 Цар 8, 22-23. 27-30
Читання з Першої книги Царів.
Тими днями став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, здійняв руки до неба і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, що був би Тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милість слугам Твоїм, які ходять перед Твоїм обличчям усім серцем. Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таж і небо, і небо небес не можуть Тебе вмістити! Тим більше цей храм, що я збудував Тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги Твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга Твій оце молиться перед Твоїм обличчям. Нехай очі Твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке Ти сказав: “Ім’я Моє буде там!” Вислухай молитву, якою слуга Твій молитиметься на цьому місці! Вислухай благання слуги Твого і народу Твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де Ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости». Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Глибоким є усвідомлення Соломоном того, що храм не охоплює Божої святості, Його всемогутності або будь-яких інших Його рис. Немає гордині, що полягає в самозадоволенні виконаною роботу. Є смирення: Господи, те, що я збудував, не відображає повноти Твоєї слави. Замислююся, скільки такого ставлення в моєму житті. Перед обличчям успіху зберігати смирення і вдячність; перед обличчям невдач зберігати смирення… і вдячність. До такого ставлення, до такої внутрішньої рівноваги нас запрошує Бог. Віддаючи Йому славу, ми не позбавляємо себе гідності, а навпаки: стаючи як діти перед Отцем, ми все більше уподібнюємося до Ісуса, який є взірцем щоденного життя, молитви, праці.
Бог сам дає нам діла для виконання, заздалегідь їх приготовляє. Тому ми можемо радіти досягненням і успіхам великими й малими – бо це вписане в наш розвиток – і водночас віддавати Йому славу за те, що вдалося. Одне одному не суперечить, а радше доповнює. За який свій успіх ти нещодавно дякував/дякувала Богові? Яка невдача стала місцем твоєї особливої молитви? Яка сфера твоєї діяльності й задоволеності особливо спонукала тебе до подяки?
Подяка звільняє нас від претензій, злопам’ятності, дріб’язковості. Як християни, ми особливо покликані бути свідками Божої доброти через нашу вдячність. За що ти хочеш подякувати Богові сьогодні? Чи є подяка постійною частиною твоєї молитви, чи це лише епізодичний вчинок?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Дякую тобі, Господи, що дозволяєш мені зростати, рухатися вперед, досягати успіхів та вчитися на невдачах. Будь благословенний, амінь.