Ходити в Божій присутності (2 Сам 6, 12б-15. 17-19)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

2 Сам 6, 12б-15. 17-19

Читання з Другої книги Самуїла.

Тими днями Давид пішов і з радістю переніс ковчег Божий із дому Оведедома в місто Давида. І коли ті, хто переносив Господній ковчег, проходили шість кроків, то приносилося в жертву бика й годованого барана. Сам же Давид щосили танцював перед обличчям Господнім, і був при тому оперезаний льняним ефодом. Отак Давид і ввесь дім Ізраїля переносили ковчег Господній під веселі вигуки й трубні звуки. І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці серед намету, що Давид нап’яв для нього, й приніс Давид усепалення перед обличчям Господнім і мирні жертви. І як скінчив Давид приносити всепалення й мирні жертви, благословив народ Іменем Господа Воїнств. Потім роздав усьому народові, всій многоті Ізраїля, чоловікам і жінкам, кожному по буханцеві хліба, по кусневі м’яса та по тістечку з родзинками, і пішов весь народ кожний до свого дому.  Слово Боже.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

На думку екзегетів, перенесення ковчега з дому Оведедома до Єрусалиму знаменує собою поворотний момент в історії культу. Давид вже намагався зробити це раніше, але зазнав невдачі. Тепер же повторна спроба, здійснена з належною ретельністю до прославлення Бога, принесла плід, відчутний не лише для царя, але й для всього народу. Єрусалим стає столицею, центром релігійного життя, точкою відліку для всіх ізраїльтян. Ковчег Божий знаходиться на належному місці й приносить із собою благословення. Чого Господь Бог хотів навчити свій народ через ці перші невдачі? Свободи? Старанності?

Тут мені пригадується інша історія – ізраїльтяни вели битву з ворожим плем’ям і були впевнені, що переможуть завдяки наявному Ковчегу. Однак, незважаючи на те, що Ковчег був серед них , вони програли і запитували себе: чому Господь так з нами вчинив? Для них це була наука свободи – повинні були зрозуміти, що не священний предмет гарантує благословення, а божественна присутність, яку цей предмет символізує. У процитованому вище уривку Давид уже засвоїв цей урок. Він віддав належну ковчегові шану і з обережністю, що відповідала статусу, подбав про те, щоб привезти його до Єрусалиму, водночас добре знаючи, що причиною благословення є не ковчег, а присутність Господа.

Всепалення і святкова жертва приносять користь не тільки священникам, але й усьому народові. Так влаштував Господь Бог – якщо ти щось даєш Йому, то теж отримуєш від цього користь – але вже в освячений спосіб. Ба більше: з того, що ти даєш Йому, можуть черпати також інші люди. Подумай про це, коли віддаєш Господу свій час, працю, компетентність, залученість, гроші. Безперервний обмін – так Господь Бог нас створив і так облаштував. Якщо ти хочеш служити Йому, придивися до своєї праці – професійної, домашньої, благодійної чи будь-якої іншої. Скільки серця ти в неї вкладаєш? Скільки старанності – як Давид в перенесення ковчегу? У певному сенсі, це була його робота, як царя і релігійного лідера. Подивись на свою роботу Божими очима: навіть якщо тобі здається, що вона не має великого значення для суспільства, або ти ображений через низьку зарплату – пам’ятай, що перед Богом твоя праця є дуже цінною і через неї ти також приносиш жертву, віддаєш Йому хвалу.

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

Господи, віддаю Тобі все, що я роблю щодня: домашню, професійну діяльність і будь-яку роботу, яку я виконую або вчуся. Нехай Твоя слава об’являється на моїх робочих місцях. Амінь.

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”