Уникніть свого осуду (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир у цей понеділок 12-го тижня звичайного періоду. Здається майже неможливим не виносити суджень, здається майже неможливим нікого й нічого не осуджувати, бо дуже часто, можливо, навіть кілька разів на день, ми чуємо запитання: «А що ти про це думаєш?», «Що ти про нього думаєш?». Хтось питає нас, чи сподобався нам фільм, чи сподобалася пісня, чи смакує їжа, або ж — що я думаю, що думаю про ту чи іншу людину.

Здається, це такі звичні й природні питання, які трохи суперечать тому, що сьогодні каже Ісус: «Не судіть, щоб і вас не судили». І справді, ми розрізняємо: одне — це висловити думку про щось, сказати, що мені щось подобається або не подобається. Але сьогодні Ісус хоче, щоб ми подивилися вглиб свого серця.

Скільки в цьому серці осуду — осуду, що закриває нас на іншу людину, осуду, що змушує нас бути замкнутими, не бачити добра в іншому, не здатись увійти з ним у глибокі стосунки. Більше того, ми не вміємо дати йому свободу дії — бо часто справді осуджуємо іншу людину лише за те, що вона чинить не так, як ми. Звісно, ми маємо свідомість, що інший може чинити зле, що інший, діючи інакше, не чинить по-євангельськи, не чинить по-Божому, навіть не чинить просто по-людськи, — чинить зло.

Треба сказати про це, треба це чітко назвати, можливо, навіть треба це осудити — а може, й людину. Але сьогодні Ісус прямо і чітко говорить: «Не судіть, щоб і вас не судили. Бо яким судом судите, таким і вас судитимуть. І якою міркою міряєте, такою й вам буде відміряно». Звісно, ми не ті, хто надягає рожеві окуляри й каже: «Нічого не сталося», «Все добре», «Кожен чинить правильно».

Ми чітко бачимо, що в світі є зло. Але зараз Ісус хоче вберегти наше серце від того, щоб це зло не проникло в нього, щоб зло не вдерлося в наші очі, щоб ми, дивлячись на світ, не бачили його лише й виключно крізь призму зла. «Світильником тіла є око» — і тому Христос хоче, щоб і серце наше було здоровим, і око здоровим, щоб ми передусім були просвітлені світлом Євангелія, світлом Божого Слова.

Щоб це Боже світло було в нас і допомагало нам дивитись, як фільтрувати світ. Бачити, що зло існує, але водночас знати, що у світі є не тільки зло. Тому це запрошення не судити випливає з самого факту, що і нас Бог не осуджує відразу, не засуджує миттєво, а дає нам шанс, є терпеливим, є милосердним.

Варто згадати, скільки разів ми помилялися, скільки разів грішили — і Бог не діяв автоматично, не карав одразу. Він терпеливий і дає нам шанс. Тому кличе нас, що, хоч це й нелегко, — дати шанс іншому. Дозволити йому, що, можливо, ще, як у притчі Ісуса, коли на добре поле, до доброго зерна, прийшов ворог і досіяв кукіль.

І господар, розумний господар, тобто сам Христос, каже: дозвольте рости обом разом, бо зараз важко розрізнити. Бо зараз, вириваючи зло, можемо вирвати й те, що добре, бо важко буде відрізнити. Прийде час, коли прийдуть ті, хто завершить жнива, й вони правильно відділять — що добре, а що зле. Але сьогодні, маючи неповний осуд, неповні дані, неповну картину, Христос хоче, щоб ми були обережними.

Трохи алегорично кажучи — як Бог сьогодні каже Авраамові: вийди з твоєї землі, вийди з упереджень, вийди з осуду, вийди зі свого світу, — спробуй увійти в Мій світ, у Моє бачення, у Моє сприйняття дійсності. Ми бачимо сьогодні, як починається мандрівка Авраама. Звісно, вона також фізична — він прямує до обіцяної землі. Але одночасно в ньому відбувається внутрішня мандрівка. Він починає пізнавати нового Бога, і починає мислити по-Божому, так як веде Його цей новий Бог.

Спробуймо й ми сьогодні вийти зі свого світу, вийти зі своїх осудів і прийняти Божу перспективу. А вона сьогодні така: «Не судіть, щоб і вас не судили». Господь з вами.

Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.