Три мушкетери Великого Посту (бр. Ян Каня)

З Євангелія від Матея

Ісус сказав до своїх учнів: «Стережіться, щоб не творити ваших добрих учинків перед людьми на показ, щоб вони бачили вас, бо інакше не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, аби люди їх хвалили. Воістину кажу вам: вони вже отримали свою нагороду. А ти, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, щоб твоя милостиня була таємною, а Отець твій, який бачить таємне, віддасть тобі.

Коли молитеся, не будьте, як лицеміри. Вони люблять молитися, стоячи в синагогах і на перехрестях вулиць, щоб люди їх бачили. Воістину кажу вам: вони вже отримали свою нагороду.

А ти, коли молишся, увійди до своєї кімнати, зачини двері й молися до Отця твого, що перебуває в таємному, а Отець твій, який бачить таємне, віддасть тобі.

Коли ж постите, не будьте сумними, як лицеміри. Вони спотворюють свої обличчя, щоб показати людям, що постять. Воістину кажу вам: вони вже отримали свою нагороду.

А ти, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, щоб не перед людьми показатися постником, а перед Отцем твоїм, що в таємному, а Отець твій, який бачить таємне, віддасть тобі».

**********

Євангеліє цього періоду, Євангеліє на Великий Піст

Це Євангеліє стоїть на трьох стовпах: піст, молитва і милостиня. Вони є основою цього часу, який насправді є підготовкою до оновлення хрещальних обітниць.

Це підготовка до Пасхальної ночі, коли ми будемо дякувати Богові за всі Його діла в нашому житті. І найбільшим з них є Таїнство Святого Хрещення, через яке нам були прощені гріхи і подароване нове життя – даром, без жодної нашої заслуги.

Лише у відповідь на це велике діяння Бога ми можемо увійти в справжнє навернення, прийняти Його дію в нашому житті. Тому Христос запрошує нас, охрещених, взятися за ці три духовні практики – молитву, піст і милостиню – як підготовку до відновлення нашого Хрещення та наших обітниць.

Мене особливо торкнулася катехеза святого Кирила Єрусалимського, де він говорив про молитву, милостиню, піст і навернення, яке творить Бог.

Три постаті для Великого Посту

Фігурою молитви є цар Єзекія – праведний цар, який вніс багато добрих змін у життя Ізраїлю. Але коли прийшов час його смерті, він почав гаряче молитися.

Христос закликає молитися в таємному місці, а святий Кирило говорить, що молитва Єзекії пробивала мури – жодні перешкоди не могли її стримати. Бог почув його благання і продовжив йому життя на 15 років. Єзекія став свідком чуда: Господь повернув сонячний годинник назад на знак дарованого часу.

Святий Кирило додає: «Для Єзекії сонце повернулося назад, для Христа ж воно затьмарилося».

Ось у чому різниця між цими двома подіями. Якщо Єзекія зміг змінити Божий вирок, то хіба Ісус не має влади прощати гріхи? Отож, навернися і благай, замкни двері й молися, щоб Бог тобі простив, щоб Він зупинив приготований вогонь. Визнання гріхів здатне загасити цей вогонь і приборкати левів.

Перша постать – це Єзекія як символ молитви, тієї молитви, яка пробиває мури й стіни, де ховається людина, але водночас сягає неба, доходячи до Божого Престолу.

Друга постать – це Давид, який також є символом молитви, але водночас і символом посту. Після свого гріха він входить у піст.

Коли до нього приходить пророк Натан, він вказує Давидові на його гріх, ставить його перед фактом, що він той чоловік, який нищить інших. Тоді Давид визнає свій гріх перед Господом і входить у покуту, навернення та піст. Бог прощає йому гріх, але, попри це, Давид продовжує свою покуту. Він чує, що його гріх прощено, і міг би сказати, що всі рахунки закриті, адже Господь вірний Своєму Завіту, дотримується обітниці й дарує прощення. Але Давид іде далі – він входить у піст.

Як він сам говорить у Псалмі 102: «Я попіл їм, мов хліб, напій свій змішую з плачем». Хліб і вода – це образ навернення й посту.

В іншому псалмі він говорить: «Кожну ніч я зрошую ложі свої сльозами, постіль свою скроплюю сльозами».

Це символ навернення, посту, молитви.

І хоча інші заохочують його полишити це, Давид не припиняє. І це не просто щось, що змінило його життя в той момент – це дало йому силу витримати майбутні випробування, коли наслідки його гріха таки прийшли. Він був вигнаний, як і пророкував Натан, із святого міста Єрусалима, змушений тікати від Авесалома. Але тепер його серце перемінене.

Ця молитва і піст, що живили його під час молитви за дитину, здавалися марними – дитина померла. І це часто так виглядає: ми молимося за якусь інтенцію, а Бог, здається, нас не вислуховує. Хтось помирає, ситуація не змінюється або змінюється на гірше, і людина починає нарікати на Бога, ставить під сумнів силу молитви: «Це марно, не варто молитися». Але це неправда.

Життя Давида показує, що Бог почув його молитву – але пізніше, ніж Давид очікував, і не так, як він собі уявляв. Не змінилася ситуація Давида, дитина не воскресла, але змінилося його серце. І це дало йому здатність прийняти труднощі, випробування, навіть вигнання з Єрусалима. Він прийняв їх як Божу волю.

Це та молитва і піст, які змінюють людину, змінюють людське серце.

І третя реальність – це милостиня.

Тут маємо постать Навуходоносора – вавилонського царя, який втілює в собі зло.

Це він увірвався в Єрусалим, убивав царів, зневажав їхні гроби, витягував кістки з могил і оскверняв їх. Він не просто забрав народ Ізраїлю в неволю – він осліпив царя, примусивши його перед цим дивитися на палаючий Єрусалим.

Навуходоносор був страшним мучителем. Як каже Кирило, «Він зруйнував трон милосердя, з якого Бог промовляв, а завісу Святого Святих потоптав ногами. Він знищив найсвятішу споруду світу – Єрусалимський храм».

Він заслуговував на смерть тисячу разів.

Але зрештою він був повалений. Неминуча справедливість наздогнала його.

І ось, коли його вигнали, коли він жив у пустелі, подібний до звіра, він почав бичувати себе, чинити покуту.

Як гарно це описує Кирило!

Він мав вигляд лева, бо грабував, як лев у храмі. Він мав волосся, наче кров, бо був жадібніший до здобичі, ніж рикаючий лев. Він їв траву, як віл, бо був волом і не розумів, хто дав йому царство.

Він не бачив, що за історією стоїть Бог. Він був тим нерозумним волом, який просто виконує свою роботу, не усвідомлюючи, Хто всім цим керує. Він не бачив Господа Бога.

І все ж він увійшов у покаяння, у навернення там, у пустелі. І, згідно з біблійною традицією, Господь повернув йому царство. Але то вже був інший Навуходоносор – навернений, який знову сів на трон у Вавилоні.

Кирило завершує його історію словами: «Господь любить людей і негайно прощає, не схильний до кари, тому ніхто не має сумніватися у своєму спасінні. Якщо Він простив навіть такі великі, жахливі гріхи Навуходоносору, та ще й язичнику, то тим більше простить віруючій людині, тим більше простить християнину».

І саме це Господь дає нам сьогодні, у Попільну середу, відкриваючи перед нами двері покаяння, навернення – цей час Великого посту.

Він закликає нас і дає нам три постаті. Мені Він дає три постаті: Єзекію, Давида і Навуходоносора – як тих, що випробовуватимуть мене, настільки, наскільки я дозволю, наскільки Господь дасть благодать, щоб провести мене через історію Великого посту й довести до Пасхальної Вігілії, де з Божою допомогою я зможу знову відновити свої хрещальні обітниці.

Щоб пережити цю найважливішу подію мого життя свідомо, з вдячністю за те, що Господь, так само як провадив історію цих трьох у Старому Завіті, провадить і мене – через мої різні слабкості, гріхи, відступлення. І знову дає мені цю печать Хрещення.

Цю печать Він постійно ставить у кожному Таїнстві Покаяння, даруючи мені зі Свого милосердя прощення гріхів, як Давидові, і навчаючи мене, що я можу входити в покуту – тобто прилучатися до Господа через ці три реальності.

Це не покарання – піст, молитва, милостиня – це дари, які дає Господь. І якщо я зможу їх прийняти, то переживу те, що переживали пророки у Старому Завіті: слово, яке здавалося гірким, після прийняття ставало солодким.

Ці дійсності – піст, молитва, милостиня – здаються самозреченням, ускладненням життя, аскезою, але насправді вони стають благословенням, радістю.

Нехай це буде моїм пережиттям у час Великого посту. І твоїм також.

Нехай Господь благословить і охороняє тебе: Отець, і Син, і Святий Дух.

Амінь.