Стефан, що не шукав хліба (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. Понеділок третього тижня пасхального періоду. У Діяннях Апостолів ми вже бачимо третє покоління проповідників доброї новини. Перше, звісно, — це Христос, який є Словом від Отця і Словом про Отця, який сам є Доброю Новиною, але водночас і тим, хто цю Добру Новину проголошує. Потім маємо апостолів, а тепер маємо наступне покоління, представником і речником якого є Стефан. Він, сповнений благодаті й сили, творить чуда і знаки серед народу. І, звісно, як це було з Христом і апостолами, не всім це подобається. Не подобається те, як він говорить, але ще більше те, що з ним не можуть виграти. Бо він має Духа Святого, має ту мудрість, те натхнення, з якого говорить, і ніхто не може його перемогти. І тут ми можемо самі себе запитати: що ми робимо в таких ситуаціях, коли є хтось, хто вправно володіє словом, хто говорить речі, з якими ми не згодні, але не маємо жодних аргументів, щоб його переконати?

Може народжуватись безсилля, з цього безсилля іноді — фрустрація, а з фрустрації — гнів. І саме це ми бачимо в тих людей, які слухають Стефана. Часто з цього народжується насильство. Подвійне — вербальне, словесне: ми можемо його ображати, можемо зневажати, можемо намагатись перекричати. Або й те реальне, конкретне насильство, коли вже не маємо нічого, залишається лише аргумент сили, щоб когось побити. І часто до таких ситуацій доходить. І в житті Христа ми також це бачимо. Ті, хто не могли перемогти Його словом, не могли впіймати Його на жодному вислові, не раз хотіли Його вбити камінням, а врешті ми знаємо, що Його засудили на смерть.

Це один напрям. Інший — підставити фальшивих свідків, тих, хто змішає правду з брехнею. І саме так відбувається і в житті Стефана, так само було і в житті Христа. Ми бачимо процес над Христом, де були фальшиві свідки, які щось там почули і кажуть, що Він сказав: «Зруйнуйте цей храм». І це вже підстава, щоб арештувати Його за якісь бунтівні думки, за заклики до руйнування храму. Христос сказав: «Зруйнуйте цей храм», але говорив про храм свого тіла, говорив: «Я за три дні його відбудую». Тобто вони знали, що десь дзвонить, але не знали, в якій церкві або в якій синагозі. Так само відбувається і в житті Стефана. Вони підставляють людей, які свідчать: чули ми, як він говорив богохульства проти Мойсея і Бога. Шукають фальшивих свідків. Це, так би мовити, щось, що може стосуватись і нас.

Ми будемо проповідувати добру новину, будемо звіщати, будемо хотіти добра, а зненацька з’являться люди, які будуть проти нас, люди, які будуть нас словесно ображати або навіть застосовувати насильство, бо це насильство безперервно відбувається в усьому світі щодо християн. А що робить Стефан і що можемо робити ми? Припускаю, що Стефан молився, напевно молився, і міг молитися словами Псалма 119, яким молимося і ми: «Хоча можновладці змовляються проти мене, твій слуга роздумує над твоїми постановами, бо твої повчання — це моя радість, твої приписи — мої порадники». Так молиться Стефан. Є можновладці, які змовляються, тобто він знає, що є змова проти нього, а він роздумує над Божими постановами. Він хоче бути в Божих справах, він хоче читати Боже Слово, щоб це Слово допомагало йому зрозуміти дійсність, не втратити віри, не втратити відваги, не зневіритись, не відступити.

«Твої повчання — моя розкіш». Є якась розкіш у всьому цьому, це не лише постійна боротьба і насильство, але ця молитва, схилення над Божим Словом — це розкіш, тобто це якась радість, це певний відпочинок, і також це щось, що радить. «Твої приписи — мої порадники». І ось питання — звідки взяти цю мудрість, звідки взяти пояснення цієї ситуації, як її вирішити — з Божого Слова, від самого Ісуса Христа. А в Євангелії Христос сьогодні протистоїть тим людям, яких нагодував хлібом. Сьогодні Він запитує: чому ви йдете за Мною? Ви шукаєте Мене не тому, що бачили знаки, а тому, що їли хліб досита.

І це теж питання сьогодні для нас. Чому ми шукаємо Ісуса Христа? Чому йдемо за Ним? Чи тому, що їли хліб, і то досита, і то ще й хліб безкоштовний? Саме так — ми шукаємо Ісуса, йдемо за Ним, щоб наше життя було без проблем, без труднощів, без страждання. Часто люди так думають: я віруючий, то чому мене спіткають різні випробування, чому хвороби, смерть, страждання чи якісь конфлікти? Часто тоді люди відмовляються від Бога, бо ж я молився, я просив, а Він не вислухав. Я розчарований.

Але якщо ми подивимося на життя Христа — чи в Його житті не було проблем? Якщо подивимось на життя Марії, на життя апостолів, на життя перших християн — хіба в них не було труднощів, хвороб, і врешті смерті? Усе це було. Але Христос постійно каже: Я з вами. І це найважливіше. Я даю вам Слово, що пояснює ваше життя, і даю вам самого Себе, супроводжую вас серед бурхливих морів, серед хвиль вашого життя. Христос сьогодні каже сильні слова, можна сказати — гіркі слова, сповнені докору. На щастя, той народ добре на них реагує: «Що ж маємо робити, щоб звершувати Божі діла?»

Вони усвідомлюють, що слова Христа правдиві, що вони справді йшли за Ним, бо їли хліб. Але тепер хочуть більшого, бо Христос прагне більшого. Він не хоче, щоб вони зупинилися на чудах і лише на тому, що отримали хліб. Бо знає, що Його час на землі короткий, і хоче вести їх глибше, хоче вести їх далі. Немає часу на те, щоб роками поступово показувати їм свою доброту й так їх переконувати. Христос — не популіст. Відоме римське гасло — «хліба й видовищ». Саме так володарі Риму іноді ставились до свого народу: даймо їм розваг, щоб веселились, даймо хліба, щоб ситі були — і все буде добре. Але Христос — не популіст.

Він дає нам Добру Новину, веде нас у глиб духовного життя, веде нас до неба. Він не хоче лише говорити приємні слова, за які Його будуть хвалити і вибирати. Він говорить так, як є, говорить конкретно, іноді говорить жорстко — бо Йому найперше йдеться про наше спасіння. Чому ми йдемо за Ісусом? І знову повертаємося до Стефана.

Справді видно, що Стефан іде не за хлібом, бо іноді замість хліба отримає каміння — про що ще будемо читати і говорити. Але він це розуміє — і перебування з Христом для нього важливіше. Те, що дає йому Христос, набагато важливіше за комфортне, безтурботне життя. За все, що він робить, замість хліба, тобто нагороди, отримає каміння. Так би ми сказали по-людськи. Але найбільшою нагородою для Стефана є пізнати Христа тут, служити Йому тут, і, звісно, у вічності зустрітися з Ним і бути з Ним назавжди. 

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.