Содоміт – вибілений, як сніг! (бр. Ян Каня)

З Євангелія від Матея

Ісус промовив до натовпу та до своїх учнів такими словами: «На престолі Мойсея засіли книжники і фарисеї. Тож робіть і виконуйте все, що вони вам кажуть, але за їхніми вчинками не дійте. Вони бо говорять, але самі не роблять. В’яжуть тяжкі, нестерпні для несення тягарі й кладуть їх людям на плечі, а самі й пальцем не хочуть їх зрушити. Усі свої діла роблять так, аби показатися людям. Розширюють свої філактерії та подовжують китиці на одежі. Люблять почесні місця на бенкетах і перші крісла в синагогах. Хочуть, щоб їх вітали на майданах і щоб люди звали їх „Учителю“. А ви не називайтеся „Учителями“, бо один у вас Учитель, а ви всі брати. І не називайте на землі нікого „Отцем“, бо один у вас Отець – Той, що на небі. Також не називайте себе „Наставниками“, бо один у вас Наставник – Христос. Найбільший з вас нехай буде вам слугою. Бо хто підносить себе – буде принижений, а хто принижує себе – буде піднесений».

Це дуже сильні слова. Христос звертається до натовпу, до учнів – але також і до нас. Фарисеї – це не просто історія минулого. Це не просто євреї, які жили у часи Ісуса. Фарисейство – це настрій серця, це відношення до Бога, яке є в Церкві. Це є в кожному з нас. Тому Христос каже: «Горе вам!» Сім разів у цьому розділі Він каже: «Горе вам! Горе! Горе! Горе! Горе! Горе! Горе!» Чому таке жорстке слово? Бо це попередження. Бо якщо не навернетеся – буде пекло. Буде вічний вогонь. Тому Христос не просто картає їх, не просто викриває їхні гріхи. Він бореться за них. Навіть такими жорсткими словами – щоб вирвати їх з небезпеки.

Подібний тон має пророк Ісая. Це перша глава книги пророка Ісаї. Ще перед вигнанням. Ісая теж пророкує з ревністю. Він виступає від імені Бога. Каже дуже сильні слова: «Ви – содомляни! Ви – народ Гомори! Ваші вожді – це вожді гріха, що зруйнував Содом і Гомору!»

Це слово і для нас. Ми живемо в Содомі та Гоморі. Бог сьогодні каже нам: «Прийдіть і розсудімося!» Бог викликає нас на суд. І ми знаємо, що у нас немає виправдання. Ми винні. Ми нечесні. Ми не захищаємо вбогих. Ми не піклуємося про сиріт та вдів. Ми засуджені. Але є один дивовижний момент… Бог готує нас до суду Бог – Суддя. Але за законом того часу, якщо судився багатий і бідний… Щоб суд був справедливий, багатий мав подбати про бідного. Багатий мав дати йому гідний одяг, щоб перед судом вони були рівні. І що робить Бог? Бог одягає нас у новий одяг. Бог дає нам чистий одяг ще перед вироком.

Бог одягає нас у благодать. Ще до того, як ми згрішили, Бог вже передбачив для нас хрещення. Ще до осуду – Він вже нас обмив. Ми винні, але Він вже зняв із нас провину. Ми грішники, але Він вже обдарував нас чистотою. Я грішник, але я обмитий. Два дні тому я сповідався. Бог знову дав мені білу одежу. Обмив своєю кров’ю. Я йду на суд – але вже не боюся. Це запрошення, а не вирок. Бог не каже: «Ти пропащий!» Бог каже: «Відмийся! Будь чистим!» «Відкинь зло! Шукай правду!» «Захищай слабких! Будь голосом сиріт та вдів!» Це запрошення до добра, яке Він сам кладе перед нами. Чи я зможу виконати це? Я не знаю. Я слабкий. Але Бог сильний.

Прийдіть, ведіть зі Мною суд. Хоч би ваші гріхи були, як багряниця, стануть білі, як сніг. Хоч би були червоні, як пурпур, стануть білі, як вовна. Це знову ж таки посилання на обряд Йом-Кіпур. У цей день приносили жертву козла за гріхи народу. На його роги зав’язували червону, пурпурову стрічку. І коли козел був принесений у жертву, відбувалося чудо – ця стрічка змінювала колір і ставала білою. Чудо припинилося у 30-му році. Талмуд говорить, що щороку це повторювалося. Але в 30-му році н. е. (за 40 років до руйнування храму) – чудо більше не відбувалося. Для нас, християн, це рік смерті Христа. Це ознака, що вже не потрібні ці жертви. Бо Христос вже приніс Себе у жертву раз і назавжди.

Тепер ми маємо білу шату. Ми не мусимо чекати Йом-Кіпур. Прощення нам постійно доступне. Милосердя Боже відкрите завжди. Я можу в будь-яку хвилину отримати нову білу шату. Якщо я заплямував її… Якщо на моїй одежі червоні плями… Плями крові. Бо гріх – це кров. Я забрав життя. Я ранив. Я засудив. Я знищив когось словом, вчинком, байдужістю. І ця кров тепер на мені. І я не можу її відіпрати. Лише Христос може це зробити. Ісус Христос приходить, щоб мене очистити. Він викриває мій гріх – але не щоб мене знищити, а щоб врятувати.

Христос сьогодні звертається до мене, фарисея. Він попереджає мене: «Не накладай тягарів на інших, які сам не можеш нести». «Не шукай першого місця». «Слугуй іншим». Він не засуджує мене, а кличе: «Навернися!» «Стань милосердним!» «Покинь пекло власного егоїзму!» Чи прийму це запрошення? Чи захочу бути людиною наверненою? Яким Христос хоче, щоб я став? Його дитиною. Його учнем. Людиною, що знову віднайшла чисту хрещальну одежу.

Хвала Тобі, Отче! Дякую Тобі за Ісуса Христа! Ти – Єдиний Отець. Ти – Той, хто дає життя. Ти стільки разів нахилявся наді мною. Виймав мене з болота. Очищав мою зганьблену одежу. Ти не припиняєш це робити! Бо я, як дитина, знову і знову падаю в бруд. Дай мені вдячне серце. Дай мені, Господи, бачити Тебе як Учителя. Дай мені, Господи, прийняти Тебе як Отця. Дай мені, Господи, зректися себе і відкрити очі на Тебе.

Нехай благословить тебе Господь, і нехай береже тебе. Нехай Господь осяє тебе світлом Свого обличчя і буде милостивий до тебе. Нехай Господь зверне Свій погляд на тебе і дасть тобі мир. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.