Смерть Праведника (бр. Ян Каня)

З Євангелія від святого Івана
Чи справді начальники переконалися, що Він є Месія? Адже ми знаємо, звідки Він походить, а коли прийде Месія, ніхто не знатиме, звідки Він. Ісус, навчаючи у храмі, голосно промовив:
«І мене знаєте, і знаєте, звідки я. Але я не прийшов сам від себе, а правдивий Той, хто мене послав, якого ви не знаєте. Я Його знаю, бо я від Нього, і Він мене послав».
І вони хотіли схопити Його, та ніхто не підняв на Нього руки, бо Його година ще не настала.

Це слово з 7-го розділу Євангелія від Івана. Воно не є прямим продовженням попередніх слів, які звучали вчора чи позавчора, тому що між ними міститься цілий 6-й розділ – розділ про Євхаристію. Спочатку чудо помноження хлібів, а потім – промова до народу, де Христос представляє Себе як хліб життя:
«Хто споживатиме цей хліб, житиме вічно; хто ж не споживатиме, той не матиме життя».

Далі йдуть 7-й і 8-й розділи – перебування Ісуса в Єрусалимському храмі під час свята Кучок. Наступного разу, коли Він прийде до Єрусалима, це буде вже для того, щоб бути вбитим. Таким чином, цей уривок вже є пророцтвом Його смерті.

Сьогодні Христос говорить дуже різко до Своїх противників:
«Ви начебто знаєте, звідки Я, але насправді не знаєте. Ви не знаєте Отця і не знаєте Мене, якого Він послав».

Це слово також звернене до нас. Христос каже, що ніхто не приходить до Отця, тільки той, кого Син приведе. Ніхто не знає Сина, крім Отця, і ніхто не знає Отця, крім Сина. Це таємниця Пресвятої Трійці – таємниця взаємного пізнання. Лише через Христа можна увійти в розуміння цієї таємниці. Людина не здатна самостійно логічно вирахувати чи філософськи збагнути її. Це – благодать, дар віри, який Христос хоче дати.

Ким же Він є? Як сильно Він відрізняється від нашого звичного пізнання? Ми всі погани за своєю природою. Людина не народжується християнином з новою ментальністю. Вона народжується з природним законом у серці – законом Синаю: «Не вбивай», «Не чини перелюбу» тощо. Це добрі закони, природні, які кожна людина має виконувати. Але Христос приніс щось більше – і ми самі не здатні ні цього усвідомити, ні прийняти без Його допомоги. Лише Він може відкрити нам цю реальність і повести нас до неї.

Книга Мудрості говорить про це:
«Якщо праведник – Син Божий, то випробуймо Його. Піддамо Його стражданням і побачимо, чи Він дійсно терпеливий. Засудімо Його на ганебну смерть, бо, як Він каже, Він буде спасенний».

Ці слова важливі для розуміння Христа, нашого життя і нашого мислення. Адже ми всі маємо ту саму логіку, про яку тут говориться. Праведний Ісус приходить у світ, і Він стає нам незручним. Його слова про Отця суперечать нашій природній схильності до гріха. Його судять, відкидають і розпинають.

Людська справедливість, навіть релігійна, говорить: якщо я справедливий, то Бог має довести це ще за життя. Але на хресті Христос повністю руйнує цю логіку. Його противники чекають: чи зійде Він з хреста? Якщо Він справді Божий Син, нехай зійде, і ми повіримо.

І це те, що ми всі кажемо Богові:
«Якщо Ти є, доведи це, допоможи мені, врятуй мене тут і зараз!».

Але Христос не сходить з хреста. Він помирає. І здається, що Його справа зазнала поразки. Це тріумф людської логіки. Однак на третій день Він воскрес!

Його воскресіння – це відповідь Бога:
«Так, Він мав рацію! Він – мій Син!».

Ісус показав, що смерть – це не кінець. Що є вічне життя. Він довів, що можна любити навіть ворогів, навіть віддавати за них життя. І що ця любов має силу перемогти смерть.

Фарисеї не могли цього зрозуміти. Для людей цього світу смерть – це остаточний кінець. Якщо немає життя після смерті, тоді все безглуздо, і кожен повинен боротися лише за себе. Але Христос показав інший шлях – шлях любові, що перевершує смерть.

Його воскресіння – це добра новина, яку ми скоро святкуватимемо. Це звістка про те, що Бог є Любов, яка сильніша за смерть.

До цієї любові Христос запрошує кожного з нас. Він – перший свідок цієї правди. За Ним пішли тисячі, мільйони, і можемо піти й ми.

Нехай Господь благословить і збереже вас! В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.