Служіть Господу з радістю (бр. Томаш Регєвіч)

Як світ вас ненавидить, знайте, що мене зненавидів першим. Якби ви були зі світу, світ любив би вас як свою власність. Але оскільки ви не зі світу, бо я вибрав вас зі світу, тому світ вас ненавидить. Пам’ятайте слово, яке я сказав вам: слуга не більший від свого Пана. Якщо мене переслідували, то і вас переслідуватимуть. Якщо моє слово зберігали, то й ваше зберігатимуть. Але все це чинитимуть вам через моє ім’я, бо не знають Того, Хто послав мене.

Починаємо цей день з такого прекрасного слова — з сотого псалма. Це один із кількох інвітарійних псалмів, тобто тих, які починають щоденну молитву псалмами — Брівіарій. І сьогоднішній день розпочинається цим словом: Служіть Господу з радістю, приходьте перед Його лице з окликами радості. Служіть Господу з радістю. Святий Павло сказав, що все наше життя — це така літургія. Те, що ми переживаємо тут, коли збираємося на цій літургії, щоб прославляти Бога, продовжується упродовж усього нашого дня. І так само, як ми тут, вірю, є з радістю, з подякою за те, що Господь є нашим Богом і ми хочемо з Ним почати цей день, так увесь наш день є для того, щоб ми могли Йому служити, служити з радістю. Під час Євхаристії ми будемо говорити, молитися, що дякуємо Тобі, що Ти вибрав нас, щоб ми стояли перед Тобою і Тобі служили.

Служіть Господу з радістю, а не зі страхом, що маємо такого вимогливого Отця, але з радістю. Чому? Тому що Він створив нас. Це означає, що від Нього походить життя. Те, що ми сьогодні відкрили очі — це тому, що Він дає нам життя. Так само, як Він захотів, щоб ми існували, тому ми живемо. Бо Він захотів, бо сказав «Амінь» нашому життю. Але не лише те, що дає нам життя, відкриває очі, дає нам новий день. І кожен день є новим. Те, що було вчора, минуло. Бог багато разів протягом того дня приходив із прощенням. І сьогодні відкриває нам новий день — можемо почати наново. З Його благодаттю, як каже цей псалом. Бо Його милість триває навіки, Його милість оновлюється щодня. Його милість — це Його втручання в наше життя, Його любов, Його вірність. Це означає, що Бог сказав «Амінь» нашому життю і є вірним, не залишить нас, буде йти з нами, буде нас шукати, якщо ми заблукаємо. Бо псалом говорить не лише про те, що Він нас створив, але що зробив нас Своєю власністю.

Ми є Його скарбом, зіницею Його ока, вівцями Його пасовиська. Він є Отцем. Ісус сказав про Себе: «Я — пастир, і Я прийшов, щоб вівці мали життя». Бог є вірний цьому. Якщо ми загубимось, Він буде нас шукати, не залишить нас. І це такий прекрасний псалом на початок цього дня, також під час цієї літургії. А далі псалом говорить, щоб ми входили в Його брами з подякою. Що це за брама, яку Бог нам дає? Христос сказав, що брама вузька, дорога тісна, брама вузька. Це є хрест. Багато разів протягом цього дня ми будемо стояти перед цією брамою, якою є хрест. Може, це буде відкидання, якесь зле слово, кривий погляд, брак поваги, якісь дуже важкі ситуації, переслідування. І цей псалом заохочує нас, що Бог є моїм Отцем, дав мені життя, що Він мені вірний, Його милість оновлюється, що Він є моїм пастирем, я є Його власністю. Він запрошує нас входити в Його Царство, в близькість із Ним через цю вузьку браму, якою є хрест. І це — з радістю.

Сьогоднішнє перше читання звертає увагу на мене — чи ви помітили? Святий Павло євангелізує і в певний момент хоче піти, як тут сказано, в інший бік. Він хоче йти і проповідувати в Азії, але тут написано: Дух Ісуса не дозволив, Дух Святий заборонив. І тому, що Дух Ісуса заборонив, не дозволив проголошувати Боже Слово там, куди Павло хотів піти, відкрилася дорога до євангелізації Європи. Македонія — це північна Греція. Це означає, що Добра Новина прийшла до нас, які живемо в Європі, тому що Павло не зміг піти туди, куди мав намір. І це дуже добре слово. Цей псалом трохи нам пояснює. Увійдіть у Його брами з подякою. Цей хрест, ми багато разів зустрічаємось із різними важкими ситуаціями, переслідуванням.

Іноді — переслідуванням вдома, на святі, приходять близькі, може діти, розмовляєте із сусідами — і стикаєтесь з відкиненням, насмішками. Просто ви з’явились, і люди вже знають, що ви ходите до церкви, на Євхаристію, що ви християни, католики — і вас відкидають одразу, переслідують. І зазвичай, коли ми стикаємося з таким відкиненням, нерозумінням, зневагою, коли ходимо в габітах, часто це буває — кажуть, наприклад: «О, педофіл іде», або ще якесь образливе слово. Звичайна наша реакція — це якийсь протест, принаймні моя — я замикаюсь, мені прикро, думаю, що це якась поразка, шукаю аргументи, щоб захиститися. Святий Павло теж — те, що Дух Святий йому забороняв, не означає, що прямо сказав: «Туди не йди». Але він хотів кудись піти — і зустрів перешкоду. І ми також — намагаємося говорити добре, спілкуватись із близькими, говорити про Бога, запрошувати їх до чогось, а вони кажуть: «Ні, ні». Для нас зазвичай це банкрутство, ми так це переживаємо — як поразку, бо не можемо зробити те, що для нас важливе — звістити Добру Новину, запросити їх до зустрічі з Христом.

Але святий Павло приймає це, і завдяки цьому відкривається дорога для проголошення Євангелії в іншому місці. Я думаю, що це дуже добре слово для нас на різні важкі ситуації. Тому псалом каже: «Увійдіть у Його брами з подякою». Господь вірний, Господь знає, що робить, Він не помилився, Він вас не залишив. Ця ситуація — не поразка. Бог закриває один шлях, щоб відкрити інший, кращий. Так само і Євангелія сьогодні говорить про переслідування, правда? І говорить: не дивуйтесь, що зустрічає вас відкинення з боку близьких. Христос сказав, що дім буде розділений: батько проти сина, син проти батька, дочка проти матері. Чому дивуєшся, що тебе це зустрічає? Це зустріло Христа. Пам’ятаєте, як Його рідні витягали Марію, Його Матір, і казали: «Іди, треба щось зробити з цим Ісусом, бо з’їхав з глузду, твій син збожеволів».

Чому нам так важко прийняти те, що каже Христос, прийняти, що якщо переслідували мене, говорили зле про мене — і в моїй родині — те саме буде з вами? Якщо моє слово зберігали в такій ситуації, то й ваше будуть зберігати. А яке це слово — я сьогодні думав над цим словом — яке в ситуації переслідування, відкинення, ці люди зберегли? Це слово на хресті: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять». Це відкинення є моментом, коли ми можемо дати справжнє свідчення Христу, коли будемо молитися так, як Христос молився в такій ситуації: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять». Знаючи, що коли Бог закриває один шлях через це відкинення, переслідування, банкрутство з близькими, то Він відкриє інший шлях, щоб Добра Новина дійшла до них. Можливо, єдиним моментом цієї Доброї Новини буде те, що ми віддамо за них життя — люблячи, прощаючи, розмовляючи з ними, не ображаючись, не проклинаючи, а маючи це слово, щоб вони могли його зберегти і отримати спасіння: Отче, прости їм, бо не знають, що чинять.