Слово, що зрошує і живить (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь обдарує вас миром. 

Вівторок, перший тиждень Великого посту. І ми отримуємо слово про те, наскільки дієвим є Боже Слово. Більше того – ми отримуємо слово про те, що Бог постійно дає нам Своє Слово. І це Слово приходить, як дощ і сніг, що спадають з неба, залишаються на землі, допоки не виконають свого завдання. Дощ і сніг зволожують і удобрюють землю. Так само і Бог безперестанку промовляє. Його Слово кружляє над нами, шукаючи щонайменшої шпарини, щоб увійти в наше серце, в наш розум і здійснити те, що задумав Господь. Але часто ми опираємося. У нас ніби парасолька над головою, що захищає від Божого Слова. Здається дивним – чому ми мали б захищатися від Бога? Але подивіться, як важко це Слово пробивається. Як складно Йому досягти нашого кам’яного серця, яке Бог хоче перетворити на живе.

Але одне певне: Бог говорить. Говорить постійно. І хоче, щоб Його Слово здійснило свою місію. Але для цього важливо відрізнити Його Слово від інших слів. Усвідомити, що це Слово Боже – і воно найважливіше. І це Слово не мусить бути великим. Його не має бути багато.

Ісус сьогодні каже: “Не будьте багатослівні, як язичники”. Вони думають, що через багатослів’я будуть вислухані. Але не потрібно багато говорити. Найважливіше – слухати.

Але кого ми слухаємо? Чи слухаємо Бога на молитві? Сьогодні ми слухаємо багато: лекції, проповіді, реколекції, книжки. Маємо безліч корисного контенту. Але запитання: Чи маємо час, щоб усе це пережити? Чи даємо Божому Слову час осісти в нашому серці? Чи втілюємо це в життя? 

Бо якщо ми тільки слухаємо… Коли ми почнемо жити цим? Коли це справді змінить нас? Кожен із нас має улюблене місце зі Святого Письма. Чи воно все ще мене надихає? Чи воно веде мене вперед? Часто ми хочемо чогось нового. Читаємо Святе Письмо й кажемо: “О, я це вже знаю” – і пробігаємо далі. Ми швидко забуваємо Слово Боже і шукаємо якихось нових об’явлень. Ми більше довіряємо коментарям, ніж самому Божому Слову. Але Святе Письмо не змінюється вже 2000 років. Питання не в тому, чи воно нове. Питання: Чи воно змінило мене? Чи я живу цим Словом? Чи через мене воно змінює інших?

Сьогодні Ісус каже: “Не будьте багатослівні, як язичники”. Справа не у великій кількості слів. Можливо, треба просто сісти перед Богом і сказати: “Господи Ісусе Христе, змилуйся наді мною”. Або ще коротше: “Господи Ісусе, Ти знаєш”. Або просто: “Отче”. Або: “Святий Духу, веди мене”. І просто бути. Бути з Богом, усвідомлюючи, що є Святий Дух, який мене провадить, є Отець, який любить мене, є Христос, з яким я хочу пройти цей шлях.

Сьогодні менше говорімо. Слухаймо більше. Приймаймо. І дозвольмо Божому Слову здійснити свою місію в нас. 

Господь з вами. Нехай вас благословить Всемогутній Бог – Отець, і Син, і Святий Дух.