Скрутація (Mт 13,24-43 \ HNR)

1Йн 1,7:

А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.

Mт 26,28:

бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Iс 53,12:

Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.

Лк 22,20:

Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.

2Koр 3,4-6:

А таке довір’я до Бога ми маємо через Христа, не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога. Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює.

Гал 3,15-20:

Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос! Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один.

Рим 3,24-25:

і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх,

Iс 44,22:

Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи – неначе хмару. Повернись до мене, бо я викупив тебе!»

1Koр 1,30:

Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,

Одкр 1,5:

і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю,

Пс 89:

Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність. Я мовив: «Ласка збудована повіки.» На небі утвердив ти твою вірність. «Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму: Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую.» Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді. Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий? Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього. Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе. Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш. Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоі’м раменом ти ворогів твоїх розсіяв. Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту – ти заснував їх. Північ і південь – ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують. Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця! Право й справедливість – основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою. Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить. Ім’ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору. Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш. Бо Господь – щит наш і Святий Ізраїля – цар наш. Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: – Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу. Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав. Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти Ворог не зможе його обманути злочинець не буде його гнітити. Його противників я зітру геть із перед нього розіб’ю тих, що його ненавидять. І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім’ям ріг його здійметься вгору. Я простягну руку його на море і на ріки – його десницю. Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого.» А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями. Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний. Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні. Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть, коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати, я різкою їхній проступок покараю й ударами – їхню провину. Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину. Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню. Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди! Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце. Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний. -Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого. Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону. Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну. Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам. Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів. Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві. Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю. Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом. Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій? Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських? Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу? Де вони, Господи, днедавні твої ласки? Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, – що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, – що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде! 

Iс 55,3-4:

Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я дав вам союз вічний, незмінні милості, обіцяні Давидові. Ось я його поставив свідком для народів, князем-володарем народів.

1Koр 15,28:

Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.

Одкр 19,16:

І має. на одежі і на бедрі своєму ім’я написане: Цар царів і Володар володарів

1Йн 1,3:

що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.

1Йн 1,5:

А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає.

1Йн 2,10-11:

Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі.

1Йн 3,17:

Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?

1Йн 4,8.16:

Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.

1Йн 3,23:

А ось його заповідь: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь.

Йн 13,34:

Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!

Йн 15,17:

Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

1Йн 3,8-15:

Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його – справедливі. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває. Кожен, хто ненавидить брата свого, – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б.

Йн 8,44:

Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.

Бут 2,17:

з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш.

Бут 3,1-15:

З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?” Жінка відповіла змієві: “Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”.” І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.” Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: “Де ти?” Той відповів: “Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався.” Він же сказав: “Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?” Чоловік відповів: “Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв.” Тоді Господь Бог сказав до жінки: “Що ти це наробила?” Жінка відповіла: “Змій обманув мене, і я їла.” Отож Господь Бог сказав до змія: “За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту.”

Mуд 1,13:

Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих.

Mуд 2,24:

А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать.

Рим 5,12:

Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили;

1Пт 2,22:

той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,

1Йн 2,14:

Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого

1Йн 3,5:

Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема.

Євр 9,26:

інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з’явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.

Йн 1,29:

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

Йн 12,31-32:

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»

Йн 3,19:

А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, – лихі бо були їхні діла

Лк 10,18:

Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.

Одкр 12,9:

І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені.

Одкр 20,1-6:

Я побачив ангела, який сходив з неба, який мав ключ від безодні і ланцюг великий у руці своїй. І схопив дракона, змія стародревнього, який є диявол і сатана, і зв’язав йоги на тисячу років; і вкинув його в безодню і замкнув і запечатав над ним, щоб не міг він знаджувати більше народи, поки скінчиться тисяча років; після цього повинен бути випущений на короткий час. І побачив я престоли і тих, що сидять на них, і судити дано їм – і душі обезголовлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, і тих, котрі не поклонилися звірові ні образові його, і не прийняли клейна на чоло своє і на руку свою. І вони ожили і царювали з Христом тисячу років. А решта мертвих не ожила, поки скінчиться тисяча років. Це – воскресіння перше. Блаженний і святий, хто одержує часть у воскресінні першому: над такими друга смерть не має влади, але будуть священиками Бога і Христа і царюватимуть з ним тисячу років.

Koл 1,12-13:

Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,

1Йн 2,16:

бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу.

Прип 27,20:

Шеол і Аваддон ніколи не насичуються, | так само ненаситні очі людські.

Mт 6,24:

Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.

Як 4,16:

Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших. Усяка така хвальба – погана.

2Кор 4,18:

нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо – дочасне, а невидиме – вічне.

Євр 11,1.3.27:

Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих. Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало. Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.

Mт 4,1:

Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його.

Втор 8,2 4:

Спогадай увесь той шлях, що ним водив тебе Господь, Бог твій, за цих сорок років у пустині, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб довідатися, що в твоєму серці, чи додержуватимеш заповіді його, чи ні. Одежа твоя не зношувалась на тобі і твої ноги не попухли за отих сорок літ.

Чис 14,34:

За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.

Втор 8,3:

Він упокоряв тебе, морив тебе голодом та годував манною, про яку не знав ні ти, ні твої батьки; щоб ти пізнав, що не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх, може жити людина.

Вих 16:

З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі. І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині. Говорили до них сини Ізраїля: “О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду.” І сказав Господь Мойсеєві: “Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні. Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня.” І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: “Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської; а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?” Далі Мойсей сказав: “Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м’яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа.” Мойсей сказав Аронові: “Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання.” І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі. Тоді Господь заговорив до Мойсея: “Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я – Господь, Бог ваш.” І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору. Коли ж роса зникла – ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі. Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: “Що це таке?” Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: “Це хліб, що дав Господь вам на поживу. А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі.” Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало. А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав. І сказав до них Мойсей: “Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку.” Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них. Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло. Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві; а він сказав їм: “Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку.” Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби. Тоді сказав Мойсей: “Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі. Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде. І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого. Тоді Господь сказав Мойсеєві: “Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого? Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю.” Отже, народ відпочивав сьомого дня. І назвали сини Ізраїля це “манна”; була вона схожа на коріяндрове сім’я, біла, а смак її, як у медівника. І сказав Мойсей: “Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської.” І сказав Мойсей Аронові: “Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків.” Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування. Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі. Омер же – це десята часть ефи.

Вих 17,1-7:

Уся громада синів Ізраїля рушили із Сін-пустині, переходами, за наказом Господнім, і отаборились вони у Рефідимі, де не було питної води людям. І став народ сваритися з Мойсеєм, викрикуючи: “Дай нам води пити!” Мойсей їм каже: “Чого лаєтеся зо мною? Навіщо спокушаєте Господа?” Але народ був там жадібний води, то й нарікав на Мойсея словами: “Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас і дітей наших і скот наш?” Заголосив Мойсей до Господа: “Що діяти мені з цими людьми? Ще трохи, і укаменують мене.” І відповів Господь Мойсеєві: “Вийди поперед людей; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, що нею вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди. Ось я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть.” Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: “Чи є Господь між нами, чи нема?”

Втор 6,10-15:

Як же приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, що про неї клявся батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові й Якову, що дасть тобі; великі та гарні міста, що їх ти не будував; хати, сповнені всякого добра, якого ти не нагромадив; викопані, та не тобою, копанки; виноградники й оливкові гаї, яких ти не садив, та зможеш їсти з них досита; вважай тоді, щоб не забув про Господа, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі. Господа, Бога твого, будеш боятися, йому служитимеш і його ім’ям будеш клястися. Ви не смієте ходити за іншими богами, за богами народів, що довкруги вас; бо Господь, Бог твій, що посеред тебе, ревнивий Бог: щоб не запалав на тебе гнівом Господь, Бог твій, і не винищив тебе з лиця землі.

Вих 23,23-33:

Бо мій ангел ітиме перед тобою й приведе тебе до Аморія і Хеттита, Перізія, Ханаанія, Хіввія і Євусія, і я винищу їх. Не падатимеш ниць перед їхніми богами і не служитимеш їм, і не ходитимеш робом їхнім, ні! До нащаду руйнуватимеш їх і розбиватимеш стовпи їх. Ви служитимете Господеві, Богу вашому, і він благословитиме хліб твій і воду твою. Я віддалю недугу з-поміж тебе. Не будуть траплятися в землі твоїй викидні й не буде безплідних; число днів твоїх я зроблю повним. Острах мій пошлю поперед тебе, збентежу всі народи, куди прийдеш, і пожену всіх ворогів твоїх перед тобою навтеки. Я пошлю шершнів поперед тебе, і повиганяють вони хіввіїв, ханаанян і хеттитів перед тобою. Не за один рік повиганяю я їх з-перед тебе, щоб не опустіла земля та й не намножилось дикого звіря понад твої сили. Поволі виганятиму їх з-перед тебе, докіль не розростешся, щоб заволодіти краєм. Я поставлю границі твої від Червоного моря до філістимлянського моря, і від пустині до Ефрату; я бо віддам у руки ваші мешканців краю, і ти їх проженеш з-перед тебе. Не заключатимеш договорів з ними й з їхніми богами. Не сміють вони жити в землі твоїй, щоб не довели тебе до гріха проти мене; бо ти служив би їхнім богам, і це стало б погибіллю для тебе.»

Втор 9,18:

По тому припадав я до землі перед Господом сорок день і сорок ночей, як раніше – хліба не їв я і води не пив – за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, творивши зло перед Господніми очима, щоб прогнівити Бога;

Втор 34,1-4:

Тоді Мойсей зійшов із Моав-степу на гору Нево, на верх Пізга, що проти Єрихону, і показав йому Господь усю Гілеад-землю до Дана, увесь Нафталі-край і землю Ефраїма та Манассії, всю землю Юди, до Західнього моря, і Негев і околицю і поділля Єрихону, пальмового міста, аж до Цоару. І промовив до нього Господь: «Це земля, що про неї клявсь я Авраамові, Ісаакові та Якову, словами: Я дам її твоєму потомству. Я дам тобі побачити її очима, але туди ти не ввійдеш.»

Пс 91,11-13:

Бо ангелам своїм він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь. На гада й змія будеш наступати, розтопчеш лева і дракона.

Втор 8,15:

який водив тебе величезною й страшною пустинею, де гадюки, їдовиті вужі й скорпіони, сухий і безводний степ; який виточив тобі з твердої, як кремінь, скелі воду;

Mт 16,23:

Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.”

Mт 26,36-46:

Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.” Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”

Євр 2,10.17-18:

Годилось бо йому, – заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, – вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Євр 4,15:

Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.

Євр 5,2.7-9:

що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність; і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні,

Євр 12,2:

вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.