Скрутація на Рік А (Мт 28, 1-10 \ SFD)

Спочатку ознайомтеся з методом!!!

Текстова версія

→Вих 26,31-37:

Зробиш завісу з блакиту й порфіри та кармазину й тонкого полотна, майстерного гаптаря роботи, з херувимами щоб зроблено було її. І повісиш її на чотирьох озолочених стовпах з акації, що матимуть золоті гачки й стоятимуть на чотирьох срібних підніжках. І повісиш завісу під запинками; туди, за завісу, досередини, внесеш кивот завіту; і завіса розділятиме вам святиню від “святая святих”. І покладеш віко на ковчег Свідоцтва в святилищі. Стіл же поставиш знадвору завіси, а світильник – проти стола, з полудневого боку храмини; стіл же поставиш на північному боці. Зробиш запону над входом до намету із блакиту, порфіри й кармазину та тонкого льняного полотна, мережаної роботи. А для запони зробиш з акації п’ять стовпів, обтягнених золотом, з золотими гачками, і виллєш під них п’ять мідних підніжків.»

Вих 40,21:

І вніс кивот у храмину, і спустив завісу й закрив нею кивот Свідоцтва, як заповідав Господь Мойсеєві.

Лев 16,2-15:

Господь промовив до Мойсея й сказав до нього: «Повідай Аронові, братові твоєму, щоб не входив повсякчас у святиню, за завісу, перед віко, що на ковчезі; щоб не вмер, як я в хмарі з’являтимусь над віком. От із чим мусить Арон входити в святиню: з бичком на жертву за гріх та з бараном на всепалення. Він мусить надягати священний хитон із льону, льняні підштанки мають бути на ньому, мусить підперізуватися льняним поясом і в льняне завивало обгортати голову; це священні шати, і він їх надягне, вимивши спершу своє тіло і в воді. А від громади синів Ізраїля візьме двох козлів на жертву за гріх та одного барана на всепалення. І принісши бичка в жертву за свої гріхи та спокутувавши за себе й за дім свій, Арон візьме обох козлів і поставить їх перед Господом при вході в намет зборів, і кине про них жереб: один для Господа, а один для Азазела. І приведе Арон козла, що на нього випав жереб для Господа, і принесе його в жертьу за гріх, а козла, на якого випав жереб для Азазела, поставить живого перед Господом, щоб справити на нім покуту і потім пустити його Азазелові в пустиню. І приведе Арон бичка на жертву за свої гріхи і, спокутувавши за себе й за свій дім, заріже бичка в жертву за власні гріхи. І візьме кадильницю, повну жару з жертовника зверху, перед Господом, і дві повні пригорщі пахучого, на-дрібно стовченого ладану, і понесе в середину за завісу і посипле ладану на вогонь перед Господом, щоб кадильний дим вкрив віко, що на Свідоцтві, щоб він не вмер. Потім візьме крови з бичка та й покропить пальцем (нею) на віко спереду, на схід сонця, а перед віком покропить пальцем сім раз кров’ю. І заріже козла, що на жертву за гріх людей, і внесе кров його в середину за завісу й учинить з його кров’ю так само, як зробив із кров’ю бичка, – бризнувши нею на віко й перед віком

Лев 21,23:

Але підходити до завіси й наближатись до жертовника він не сміє, бо має ваду на собі; тож нехай не осквернює святині моєї: я бо – Господь, що освячую їх.»

2Хр 3,14:

Зробив також і завісу з блакитної, пурпурової і багряної тканини та з вісону й зобразив на ній херувимів.

Іс 25,7:

Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи.

Мк 15,38:

Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.

Лк 23,45:

бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.

Еф 2,13-18:

Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.

Євр 6,19:

В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,

Євр 10,19-22:

Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині, який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом, і маючи великого священика над Божим домом, приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водо

Мт 28,2:

І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому.

Пс 18,7-15:

У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його. Здригнулася земля й захиталась, і гір основи затремтіли й захитались, бо запалав він гнівом. І бухнув дим із ніздрів у нього і пожираючий вогонь із уст у нього і вугілля, що запалив він. Він небо нахилив, спустився, і чорна хмара в нього під ногами. Верхи летів він на херувимі, линув, нісся на крилах вітру. Він темряву зробив собі покровом. шатро його – то темні води, густі хмари. Від сяйва, що перед ним, палюче вугілля загорілось. І загримів Господь на небі, Всевишній подав свій голос. Він пустив стріли свої і їх розсипав, блискавок силу, і розігнав їх.

Міх 1,3-4:

Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти. Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі.

Євр 3,10-13:

сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали! Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!» Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога, а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.

Євр 12,25-27:

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба. Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.» Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, – переміниться, щоб перебувало непохитне.

Одкр 11,13-19:

В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному. Горе друге пройшло; ось, горе третє надходить скоро. І сьомий ангел посурмив, і пролунали голоси могутні на небі, що говорили: «Царство світу сталося царством Господа нашого і Христа його, і він царюватиме на віки вічні.» І двадцять чотири старші, що перед Богом сидять на престолах своїх, упали ниць лицями своїми і поклонилися Богу, говорячи: «Дякуємо тобі, Господи, Боже Вседержителю, хто сущий і хто був, що ти узяв владу свою велику і воцарився. І погани розлютувались, і приходить гнів твій і час судити мертвих і дати нагороду слугам твоїм, пророкам і святим і тим, що бояться імени твого, малим і великим, і погубити тих, які гублять землю.» І відкрився храм Божий на небі, і видно було ковчег завіту його в храмі його, і настали блискавиці і голоси і громи і землетрус і град великий.

→1Тим 3,9:

щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні.

Мт 13,11:

Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем.

Рим 16,25:

Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моєю Євангелією та з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів,

1Кор 2,7:

але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;

Еф 1,9:

Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі),

Еф 3,3-9:

тобто, що він дав об’явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко. Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни. Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам, а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію. Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили. Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе;

Еф 6,19:

і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії,

Кол 2,2:

щоб потішити серця їхні, в любові з’єднані, збагатити повним розумінням для досконалого спізнання Божої тайни – Христа,

2Сол 2,7:

Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений.

Одкр 17,5-7:

на чолі її – ім’я написано, тайна: «Вавилон великий, мати блудниць і мерзот землі.» Я бачив, що жінка впилася від крови святих і від крови свідків Ісуса. І я дивувався, бачивши її, дивуванням великим. І сказав мені ангел: «Чого здивувався? Я скажу тобі тайну жінки і звіра, який носить її, який має сім голів і десять рогів.

Іс 7,14:

І станеться того дня: слава Якова змаліє, а сите тіло його схудне.

Єр 23,5-6:

Ось настане час, – слово Господнє, – і я пробуджу для Давида праведний пагін, що владарюватиме як цар і буде мудрим, буде чинити на землі суд і справедливість. За його днів спасеться Юда, й Ізраїль житиме безпечно. Ось ім’я його, яким його будуть звати: Господь – наша справедливість.

Міх 5,2:

Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля.

Мт 1,23:

“Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.”

Йн 1,1-2:

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку.

Йн 1,14:

І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

Діян 20,28:

важайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною.

Рим 8,3:

Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, – пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,

Рим 9,5:

їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь.

1Кор 15,47:

Перший чоловік із землі – земний, другий чоловік – з неба.

Гал 4,4:

Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом,

Флп 2,6-8:

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.

Кол 1,16-18:

бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. Він раніш усього, і все існує в ньому. Він також голова тіла, тобто Церкви. Він – начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,

Євр 1,3:

Він – відблиск його слави, образ його істоти, – підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

Євр 2,9-13:

а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти. Годилось бо йому, – заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, – вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, коли каже: «Я звіщу ім’я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.»

1Йн 1,2:

а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, –

Одкр 1,17-18:

Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я – перший і останній, і живий; і стався мертвий, і от – я живий на віки вічні; і маю ключі смерти й аду.

1Йн 3,5:

Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема.

Іс 50,5-7:

Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.

Мт 3,16:

А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього.

Йн 1,32-33:

Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним. І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – той і христить Святим Духом

Йн 15,26:

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.

Йн 16,8-9:

І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене,

Діян 2,32-36:

Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки. Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте. Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли.»

Рим 1,3-4:

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида, установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого,

1Пет 3,18:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,

1Йн 5,6-8:

Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; бо троє свідчать: Дух, вода і кров, і оті троє – водно.

Пс 68,17-18:

Чому, круті гори поглядаєте зависно на гору, де Богові вподобалося жити і де він повіки житиме? Колісниць Божих – тьма: тисячі й ще раз тисячі; Господь сходить із Синаю до святині

Мт 4,11:

Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.

Мт 28,2:

Мк 1,13:

і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.

Мк 16,5:

Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись.

Лк 2,10-14:

Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

Лк 22,43:

Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.

Лк 24,4:

І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах.

Йн 20,12:

і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять – один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.

Діян 1,10-11:

І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»

Еф 3,10:

щоб об’явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа,

1Пет 1,12:

І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

Лк 2,32:

світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.”

Діян 10,34:

Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу,

Діян 13,46-48:

Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган. Так бо звелів Господь нам: Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі.» Чуючи це погани, зраділи і прославляли слово Господнє, та й увірували усі ті, що були призначені до вічного життя.

Рим 10,12-18:

Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.» Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж – «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»

Гал 2,8:

бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і і мені між поганами

Еф 3,5-8:

Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам, а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію. Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили. Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа

Кол 1,27:

їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є – Христос між вами, надія слави.

Діян 14,27:

Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.

Кол 1,6:

яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді

Кол 1,23:

Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.

Одкр 7,9:

Після цього глянув я, і от – натовп численний, перелічити який ніхто не міг, – від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх;

Мк 16,19:

Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога.

Лк 24,51:

А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.

Йн 6,62:

А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді?

Йн 13,3:

Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,

Йн 16,28:

Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.»

Йн 17,5:

Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

Діян 1,1-9:

Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.

Діян 1,19:

Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови.

Еф 4,8-10:

Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.

Євр 1,3:

Євр 8,1:

Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,

Євр 12,2:

вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

1Пет 3,22:

який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили

→Вих 15,15-16:

Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом. Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.

Іс 13,6-8:

Ридайте, бо день Божий близько, він надійде як спустошення від Всемогутнього! Тому руки в кожного зомліють, серце в кожного розтане. Вони злякались: болі та судороги їх ухопили, їх корчить, немов породіллю. Стуманівши, глядять один на одного; лиця в них розжарились.

Дан 5,6:

Відразу ж змінився цар на виду, його думки стривожили його, суглоби його криж ослабли й коліна його зударялись.

Іс 21,3:

Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити.

Єр 30,6-7:

Розвідайтеся, гляньте: Чи то родить муж? Чому ж я бачу в усіх мужів руки на крижах, немов у породіллі? Чому обличчя в усіх змінилися, зблідли? Горе! Страшний той день! Ще не було такого. Скрутний це час для Якова, хоч йому й прийде рятунок.

Ос 13,13:

Прийдуть на нього муки породіллі, та він – син нерозумний: вже час би й народитись, та він не покидає материнського лона.

→Іс 28,16:

тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться.

Іс 32,4:

І серце легковажних науку зрозуміє, язик заїкуватих заговорить ясно й швидко.

Пс 116,11:

У моїм схвилюванні я мовив: «Усяк чоловік – неправдомовець!»
Ав 2,3:

Бо це видіння – на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.»

Іс 44,2:

Так говорить Господь, який тебе створив, тобі образ дав уже з материнського лона, який тобі допомагає: Не бійся, Якове, слуго мій, Єшуруне, якого я вибрав!

ІсНав 1, 6-7:

1Хр 28,20:

Тоді Давид сказав до свого сина Соломона: “Будь мужній і сильний! Берись до діла! Не бійсь і не лякайсь, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою! Він не полишить тебе й не покине тебе, доки не закінчиш усієї роботи на службу дому Господньому.

Дан 10,19:

і промовила: «Не бійся, улюблений мужу! Мир з тобою, кріпися, кріпися!» І коли він говорив зо мною, набравсь я сили й сказав: «Говори мій пане, бо ти покріпив мене.»

Аг 2,4:

Та ти, Зоровавеле, кріпися! – слово Господнє; кріпись і ти, Ісусе, сину Йоцадака, первосвященику! Кріпись, увесь народе краю, – слово Господнє. До праці! Я бо з вами,- слово Господа сил.

Еф 6,10:

Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили.

2Тим 2,1:

Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі.

Іс 41,10-14:

Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я – Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. Бо я – Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. Не бійся, Якове, мій черв’ячку, – слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, – слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя.

Іс 43,1-6:

А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, і твій сотворитель, Ізраїлю: «Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім’ям, ти – мій! Чи через води йтимеш, я з тобою, чи крізь ріки, – тебе не затоплять, чи підеш крізь вогонь, – не попечешся, і полум’я тебе не обпалить. Бо я Господь, твій Бог, Святий Ізраїля, я – твій спаситель. У викуп за тебе я дав Єгипет, Етіопію та Саву замість тебе, – тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю, людей даю за тебе, народи за твою душу. Не бійся, бо я з тобою! Зі сходу приведу твоє потомство, зберу тебе з заходу. Півночі повелю: Віддай їх! А півдню: Не затримуй! Приведи синів моїх здалека, дочок моїх із кінців світу, –

Іс 54,4-5:

Не бійся, бо стиду не зазнаєш! Не соромся, бо червоніти більш не будеш. Бо ти забудеш стид твого юнацтва, зневаги твого вдовицтва більш не згадаєш. Бо твій муж – твій Творець, Господь сил – його ім’я. Твій Викупитель – Святий Ізраїля, що зветься Богом усієї землі.

Одкр 2,10:

Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя.

Іс 25,9:

Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!»

Іс 26,20-21:

Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде! Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.»

Іс 34,8:

Бо це день Господньої відплати, рік воздання для оборонця Сіону.

Іс 40,9-10:

Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш! Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.

Іс 52,7-10:

Які ж гарні на горах ноги його, хто несе добру новину, хто звістує мир, вістить щасну долю, спасіння возвіщає, хто Сіонові говорить: «Твій Бог царює!» Слухай! Варта твоя підняла голос, усі разом радісно гукають, бо бачать власними очима, що Господь повертається до Сіону. Кликніть весело разом, румовища єрусалимські, бо Господь утішає свій народ, Єрусалим визволяє! Явив Господь своє рамено святе перед очима всіх народів, і всі кінці землі побачать спасіння нашого Бога.

Іс 61,2:

проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених,

Іс 66,15:

Бо ось Господь прийде у вогні, і наче вихор – його колісниці, щоб вилити свій гнів пожаром, свої погрози – полум’ям вогненним.

Втор 32,35-43:

Мені належить помста й відплата, коли нога в них похитнеться; бо день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить. Бо Господь судитиме народ свій і змилується над своїми рабами, як побачить, що зникла сила, що нема вже більш ні раба, ні володаря. Тоді він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали? Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возліянь їхніх пили? Хай встануть і хай вам допоможуть, хай охороною вам будуть! Дивіться отже, що я, я – Бог, і нема Бога окрім мене; я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки моєї не врятується. Бо я зведу руку мою до неба і скажу: Я живу вічно! Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся на моїх ворогах і ненависникам своїм відплачу. Напою кров’ю мої стріли, а меч свій нагодую м’ясом, кров’ю забитих і полонених, розкуйовдженими головами ворогів. Радуйтеся, народи, з його людом; бо він помститься за кров своїх рабів, він помститься на ворогах своїх, землі ж своїй, своєму народові простить.»

Пс 50,3:

прийшов наш Бог і не буде мовчати Вогонь перед ним пожирає, навкруги ж нього бушує сильно буря.

Ос 1,7:

А над домом Юди я змилуюся і спасу їх Господом, Богом їхнім. Я не спасу їх ні луком, ні мечем, ні війною, ні кіньми, ні їздцями.»

Зах 2,8-10:

І сказав до нього: «Біжи й скажи цьому хлопцеві так: Єрусалим буде заселений поза мурами з-за сили людей та худоби, що буде серед нього. Бо я буду для нього, – слово Господнє, – вогненним муром навкруги й я буду його славою посеред нього.» «Гей, гей, утікайте з північного краю, – слово Господнє, – бо я порозкидав вас як чотири вітри небесні, – слово Господнє!

Мал 3,1:

«Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, – ось він іде, – говорить Господь сил.

Мт 1,21-23:

Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.”

Лк 21,28:

Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.”

Євр 9,28:

так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують його на спасіння.

Євр 10,37-38:

Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.

Як 5,7-9:

Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінних та весняних. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.

Одкр 1,7:

От, приходить із хмарами і побачить його кожне око, і ті, що його прокололи, і возплачуть за ним усі племена землі. Так, амінь.

Одкр 22,20:

Говорить, хто свідчить це: Так, приходжу скоро. Амінь, прийди, Господи Ісусе!

→ Дан 10,11:

Дан 9,23:

Вже на початку твого благання вийшло слово, і я оце прийшов сповістити тобі його, бо ти – улюблений. Вважай же на слово й силкуйся зрозуміти видіння.

Йн 11,3-5:

Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.» Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.» Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.

Йн 11,36:

І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»

Йн 15,9-14:

Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої.

Йн 19,26:

Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.»

Йн 21,20:

І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»

Суд 6,23:

Господь же мовив до нього: “Мир тобі, не бійся, ти не вмреш!”

Іс 41,10-14:

Іс 43,1-2:

Лк 24,36-38:

Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?

Йн 14,27:

Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!

Йн 16,33:

Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»

Одкр 1,17:

Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я – перший і останній,

ІсНав 1,6-9:

Будь мужнім і хоробрим: ти бо маєш передати цьому народові в посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам їм. Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі. Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити. Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався.”

Іс 35,4:

Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.»

Аг 2,4:

Зах 8,9-13:

Так каже Господь сил: «Нехай кріпляться руки ваші, о ви, що чуєте в ці дні ці слова з уст пророків, що були того дня, коли покладено основи дому Господа сил – на відбудування храму. Бо перед тими днями не було заробітку для людини, не було заробітку й для скотини. Та й миру не було для того, хто виходив, ані для того, хто ввіходив із-за противника, бо я пустив усіх, кожного проти сусіда свого. Нині ж я не буду тим, яким я був минулого часу, супроти останку цього народу, – слово Господа сил. Бо це посів миру: виноград дасть плід свій, земля дасть урожай свій, і небо дасть свою росу. Усім цим я наділю останок мого народу. І буде: так, як ви, доме Юди й доме Ізраїля, були прокляттям між народами, так я спасу вас, і ви будете благословенням. Тож не бійтесь, нехай кріпляться ваші руки.»

1Кор 16,13:

Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться.

Еф 6,10:

Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили

2Тим 2,1:

Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі.

1Сам 3,9-10:

тож і каже до Самуїла: «Йди но, лягай спати, а коли тебе покличуть, скажеш: Говори, Господи, слуга твій слухає.» І Самуїл пішов і ліг на своєму місці. Прийшов Господь, став і закликав, як і першими разами: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл озвався: «Говори! Слуга твій слухає!»

Дан 10,18:

Тоді ота людська постать знов доторкнулась до мене й підкріпила мене,

Пс 138,3:

Тоді, як я візвав до тебе, ти вислухав мене, ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу.

2Кор 12,9:

та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.

→ Євр 8,6:

Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях.

Євр 10,11:

Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.

Пс 103,20-21:

Благословіте Господа, всі ангели його, могутні силою, ви, що виконуєте його слово, покірні голосові його слова. Благословіте Господа, всі його небесні сили, слуги його, що чините його волю.

Дан 3,28:

Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.

Дан 7,10:

Ріка вогненна розливалась, виходила з-поперед нього. Тисячі тисяч йому служили, і силенна безліч перед ним стояла. Суд засів, і розгорнуто книги.

Мт 18,10:

Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця.

Лк 1,19-23:

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

Лк 2,9-13:

Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла:

Діян 13,2:

Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.»

Рим 13,6:

Через це бо платите й податки, бо то службовці Божі, що лише того й пильнують.

Рим 15,16-27:

на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі. Я маю, отже, чим хвалитись у Христі Ісусі щодо речей Божих. Не смію бо говорити про те, чого Христос не сподіяв через мене для послуху поган, словом і ділом, силою знаків і чудес, силою Духа Божого; так що я розповсюднив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику, вважаючи, однак, за честь не проповідувати Євангелії там, де Христове ім’я було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі, але як написано: «Ті, що про нього їм не звіщалось, його побачать; і ті, що про нього не чули, зрозуміють.» Власне, тому я мав щоразу перешкоди, щоб прийти до вас. Тепер же, не маючи більше поля праці в цих країнах і гаряче бажаючи з давніх літ до вас прибути, коли виберуся в Еспанію, надіюсь, як буду проходити, побачити вас і що ви мене туди проведете, після того, як я трохи натішусь вами. Тепер же йду в Єрусалим, святим служити, бо Македонія і Ахая вирішили зробити якусь збірку на потреби вбогих святих в Єрусалимі. Вирішили, та й винні їм: бо як погани стали спільниками їхніх духових благ, то повинні допомогти їм у тілесних.

2Кор 9,12:

Бо виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але воно стане ще обильнішим завдяки численним подякам Богові.

Флп 2,17-25:

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною. Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса. Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії. Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною. А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду. Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

1Цар 22,19:

І каже Міхей: «Вислухай слово Господнє: Я бачив Господа, що сидів на своєму престолі й все небесне військо праворуч і ліворуч коло нього.

Іов 1,6:

Та ось одного дня прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом. Прийшов і Сатана між ними.

Пс 104,4:

Вітри своїми посланцями учиняєш, полум’я вогненне – слугами своїми.

Іс 6,2-3:

Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!»

Дан 7,10:

Мт 13,41-50:

Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає! Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Лк 1,19:

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

2Сол 1,7:

Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас,

Юд 1,14:

Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих,

Бут 19,15-16:

Коли ж займалося на світання, ангели заходилися квапити Лота, кажучи: “Вставай, бери свою жінку та обох дочок, що тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на місто кара.” Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом.

Бут 32,1-2:

Рано-вранці Лаван встав, поцілував своїх онуків і своїх дочок, поблагословив їх і, рушивши в дорогу, повернувся на своє місце. Та й Яків пустився далі в путь, під час якої зустріли його ангели Божі.

Бут 32,24:

По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав.

Діян 11,22:

Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію.

1Пт 1,12:

Одкр 5,6:

І я бачив посеред престола і чотирьох істот, і посеред старших Агнець стоїть, мов заколений, який має рогів сім і очей сім, що є сім духів Божих, посланих на всю землю.

Пс 34,7:

Ось візвав бідолаха, і Господь почув, і врятував його від усіх його напастей.

Пс 91,11-12:

Бо ангелам своїм він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь.

Дан 6,22:

Тоді Даниїл відповів цареві: «Царю, живи навіки!

Дан 9,21-23:

коли, отож говорив я ще на молитві, муж Гавриїл, якого я раніше бачив був у видінні, летівши швидко, доторкнувся до мене під час вечірної жертви, і, навчаючи мене, заговорив до мене, мовивши: «Даниїле! Оце я прийшов, щоб навчити тебе розуміння. Вже на початку твого благання вийшло слово, і я оце прийшов сповістити тобі його, бо ти – улюблений. Вважай же на слово й силкуйся зрозуміти видіння.

Дан 10,11-12:

І він мовив до мене: «Даниїле, улюблений мужу! Вважай на слова, що я тобі скажу, й стань просто на твої ноги, бо я тепер посланий до тебе.» Як він сказав до мене ті слова, встав я, здригаючись. Тоді він сказав до мене: «Не бійся, Даниїле! Вже з першого дня, як ти прихилив твоє серце, щоб зрозуміти, і щоб умертвляти себе перед твоїм Богом, почуто твої слова, і я прийшов задля твоїх слів,

Мт 1,20:

І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

Мт 2,13:

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.”

Мт 24,31:

Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.

Лк 16,22:

Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.

Діян 5,19:

Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив:

Діян 10,3-4:

Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу,

Діян 12,7:

Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього.

Діян 12,23:

В ту ж саму мить ангел Господній вдарив його за те, що він не віддав Богові слави. Черви пожерли його, і він помер.

Діян 16,26:

Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися.

Діян 27,23:

Цієї ночі бо з’явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу,

Євр 6,12-17:

щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці. І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,

Мт 25,34:

Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.

Рим 8,17:

а коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.

Гал 3,7-9:

тож зрозумійте, що тільки віруючі – правдиві сини Авраама. Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи.” Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом.

Гал 3,29:

А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею.

Еф 3,6:

а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію.

Тит 3,7:

щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.

Як 2,5:

Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять?

1Пт 1,4:

до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі,

1Пт 3,7:

Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, – тим ваші молитви не втрачатимуть на силі.

→Пс 34,2:

Благословлю Господа повсякчасно, завжди хвала його в устах у мене.

Іс 45,25:

У Господі буде виправдане та прославлене все потомство Ізраїля.

Єр 9,23-24:

Ні! Хто хвалиться, хай хвалиться тим, що розуміє і знає мене, що я – Господь, який творю милость і суд, і справедливість на землі; мені бо це довподоби, – слово Господнє. Ось настануть дні, – слово Господнє, – і я покараю всіх обрізаних в їхньому необрізанні:

1Кор 1,29-31:

щоб жадне тіло не величалося перед Богом. Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»

Гал 6,14:

Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові;

Пс 9,10:

Пригнобленому Господь буде захистом, і пристановищем у час скрути.

Прип 8,17:

Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.

Іс 45,19:

Не говорив я тайно, у темнім закутку землі, та й не говорив потомству Якова: Шкода вам мене шукати! Я, Господь, кажу лиш те, що справедливе, сповіщаю саму правду.

Іс 55,6-7:

Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько! Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник – свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий.

Плач 3,25:

Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.

Лк 11,9-10:

Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.

→Йн 3,25:

Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм – про очищення

Йн 15,9-10:

Йн 17,4-5:

Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

Йн 17,24-25:

Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене.

Іс 42,1:

Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.

Іс 53,7-12:

Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.

Євр 2,9:

а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.

→Бут 45,4:

А Йосиф каже до своїх братів: “Приступіть лишень до мене.” І вони приступили. Та й каже він знову: “Я, – Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет.

Бут 37,28:

Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.

Бут 39,1:

Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди.

Бут 45,4-5:

А Йосиф каже до своїх братів: “Приступіть лишень до мене.” І вони приступили. Та й каже він знову: “Я, – Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами.

Суд 6,3:

І що ізраїльтяни було понасівають, здіймуться мідіяни, амалекитяни й сини сходу походом проти них;

Пс 105,17:

Послав був перед ними чоловіка, у рабство був проданий Йосиф.

Мудр 10,13:

Вона не покинула проданого праведника, а від гріха його врятувала.

Діян 7,9:

патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним

Бут 37,11:

Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам’ятав собі те.

Бут 39,1-3:

Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди. А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина. Бачив же його пан, що Господь був з ним і що щастив йому Господь у всьому, що робив,

Бут 50,19-20:

А Йосиф каже до них: “Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям.

Мт 26,32:

А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”

Йн 20,17:

А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

Рим 8,29:

Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;

Євр 2,11:

Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами,

→Лк 5,3-7:

Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.

Пс 33,9:

Бо він сказав, і сталось; він повелів, і постало.

Бут 1,3:

І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло.

Пс 148,5:

нехай ім’я Господнє хвалять! Бо він повелів, і створились.

Лк 8,24.45:

І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.”

Лк 4,39:

І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.

Лк 5,5:

Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”

Лк 9,33.49:

А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить.

Лк 17,13:

Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!”

Лев 19,7:

Коли ж би хто усе таки їв її на третій день, то тому що вона зіпсувалась, не була б (бого) вгодною.

Мт 18,15:

А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого.

Рим 12,21:

Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром.

Як 5,19:

Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне,

→ Йн 16,6:

Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося.

Йн 16,33:

Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»

Йн 19,25-27:

А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.

Мк 14,72:

І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: “Перше ніж півень заспіває двічі, – тричі мене відречешся.” Та й заридав гірко.

Мк 16,10:

Вона пішла й повідомила тих, що були з ним і що сумували й плакали.

Лк 22,45:

Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.

Лк 22,62:

І, вийшовши звідти, заплакав гірко.

Лк 23,47-49:

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.” Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди. Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.

Лк 24,17-21:

Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!

Іов 20,5:

веселощі безбожного короткі | і радість нечестивого хвилева?

Мт 21,38:

Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.

Мт 27,39-44:

Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.

Мт 27,62-66:

На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: “Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.” Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.” Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.

Мк 15,29-32:

І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: “Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш – спаси себе з хреста!” А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: “Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували.” Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його.

Одкр 11,10:

Ті, що мешкають на землі, радітимуть над ними і веселитимуться, і дари посилатимуть одні одним, бо ці два пророки мучили тих, що мешкають на землі.»

Одкр 18,7:

Скільки прославляла себе і розкошувала, стільки дайте їй мучення і скорботи. Бо в серці своєму говорить: Сиджу бо царицею і я не вдова, і скорботи ніяк не побачу.

Пс 30,5-11:

Співайте в псалмах Господеві, ви, його побожні, і дякуйте імені його святому! Бо на хвилину гнів його, ласка ж його – поки життя. Увечорі плач завітає, а вранці радість. У моїй певності я мовив: “Не захитаюся повіки!” Господи, з ласки твоєї утвердив ти мене в славі й потузі; сховав твоє обличчя, і я стривоживсь. До тебе, Господи, взиваю; до мого Бога я благаю: “Яка користь з моєї крови, з того, що в могилу зійду? Чи буде прославляти тебе порох, чи буде сповіщати твою вірність?” Почуй, о Господи, і змилуйсь надо мною! Господи, прийди мені на допомогу!

Пс 40,1-3:

Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання. І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки.

Пс 97,11:

Над праведником сходить світло над щирим серцем – радість.

Пс 126,5-6:

Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати, Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою.

Іс 12,1:

Того дня ти промовиш: «Хвалю тебе, о Господи! Ти гнівався на мене, та гнів твій відвернувся від мене, і ти мене потішив.

Іс 25,8-9:

Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так. Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!»

Іс 61,3:

звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів – замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу, – і зватимуть їх дубами справедливости, посадкою Господа на його славу.

Іс 66,5:

Слухайте слово Господнє, ви, що тремтите перед його словом! Ваші брати, які вас ненавидять і відпихають вас з-за мого імени, кажуть: «Нехай Господь явить свою славу, щоб ми узріли вашу радість!» Та їх окриє сором.

Єр 31,9-14:

З плачем вийшли вони, а я приведу їх утішених. До водяних потоків поведу їх, дорогою рівною, де не спотикнуться. Бо я – Ізраїлеві батько, й Ефраїм – мій перворідний. Ось слухайте, народи, – слово Господнє, – оповістіть далеким островам, скажіте: Той, який Ізраїля розсіяв, його збирає й зберігає як пастир своє стадо. Бо Господь викупив Якова, вирятував з рук того, хто дужчий від нього. І прийдуть і веселитимуться на височині сіонській, збігатимуться на Господні блага – пшеницю, вино й олію, – та до ягнят і до худоби; душа їхня буде, немов сад, напоєний водою, вони не клопотатимуться більше. Тоді дівиця звеселиться у хороводі, а з нею юнаки та й старші. Я оберну печаль їхню на радість, утішу й звеселю їх по печалі їхній. Душу священиків поживлю ситтю, народ мій насититься благом, – слово Господнє.»

Єр 31,25:

Бо я напою душу спрагнену й насичу кожну втомлену душу.»

Мт 5,4:

Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

Лк 6,21:

Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.

Діян 2,46-47:

Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.

Діян 5,41:

Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса.

Рим 5,2-11:

через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.

2Кор 6,10:

як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.

Гал 5,22:

А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність,

1Сол 1,6:

І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа

2Сол 2,16-17:

Нехай же сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, що полюбив нас і дав нам у своїй благодаті втіху вічну й добру надію, врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові.

Як 1,2:

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

1Пет 1,6-8:

Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа, якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,

Юд 1,24:

Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості,

Одкр 7,14-17:

Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Йн 20,20-21:

20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»

→Пісн 5,7:

Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.

Іс 21,6-12:

Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить! І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!» І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами! І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.» О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю. Слово пророче про Едом: – До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?» Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!»

Іс 56,10:

Їхні сторожі всі сліпі, не розуміють. Усі вони пси німі, гавкати не можуть; мріють, лежачи, і люблять спати.

Іс 62,6:

На твоїх мурах, о Єрусалиме, я сторожу поставлю. Ні вдень, ані вночі ніколи не замовкне. Ви, що пригадуєте все Господові, нема для вас спочинку.

Єз 3,17:

«Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля: як почуєш з моїх уст якесь слово, то попередиш їх від мене.

Єз 33,2-9:

«Сину чоловічий! Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе, і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей, і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, – то кров його упаде на його голову. Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому. Той же, хто зважав, урятував життя своє. Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового. Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене. Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш! – і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе. Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу.

Євр 13,17:

Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати; щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, – бо це для вас некорисно.

Йн 20,15:

І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його.»

→ 2Хр 7,14:

і коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю.

2Хр 15,8:

Почувши ці слова й пророцтво Азарії, сина Одеда, Аса посмілішав і викинув гидоти з усього краю Юди й Веніямина та з міст, що забрав був у Ефраїм-горах, і відновив жертовник Господній, що був перед притвором Господнім

2Хр 33,15:

Він усунуь чужоземних богів та ідола з дому Господнього та усі жертовники, що спорудив на горі дому Господнього й в Єрусалимі, і викинув їх геть за місто

Єр 18,7-8:

Часом постановлю я викорінити, знищити й вигубити якийсь народ або якесь царство. Як же той народ, проти якого я говорив, відвернеться від свого ледарства, то я відвертаю те лихо, яке задумав йому заподіяти.

Єз 18,30-32:

Тим я судитиму кожного з вас, доме Ізраїля, за вашими вчинками, – слово Господа Бога. Відверніться, зречіться ваших переступів, щоб не мати вам більше приводу до гріха. Повідкидайте геть від себе ваші гріхи, що ними ви згрішили супроти мене, і зготуйте собі нове серце й новий дух. Чого ж бо вам умирати, доме Ізраїля? Мені бо не люба смерть грішника, – слово Господа Бога. Наверніться ж і живіть!

Ос 14,1-8:

Самарія понесе кару за свою провину, бо збунтувалась проти Бога свого. Вони поляжуть від меча; малечу їхню роздавлять, вагітних їхніх порозтинають. Повернись, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти спотикнувся об твою беззаконність. Візьміть слова з собою й поверніться до Господа. Скажіть йому: «Прости всю беззаконність! Прийми те, що добре, і ми принесемо плід уст наших. Ашшур нас не врятує; на коні ми не будемо сідати; діла рук наших не називатимемо більше нашими богами; бо в тобі сиротина знайде милосердя!» Я вилікую їхню зраду; я полюбив їх доброхітно, бо гнів мій від них відвернувся. Я буду для Ізраїля росою; він зацвіте, немов лілея, і, мов Ливан, пустить коріння. Його паростки далеко розростуться, краса його буде, немов маслини, а його запах – мов Ливану. Ті, що сидять під його тінню, знов будуть пшеницю плекати; вони будуть цвісти, неначе лоза виноградна; запах його буде, немов вино ливанське.

Бут 6,6:

і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко;

Пс 105,44-45:

Дав їм землі поган, і вони напрацьованим заволоділи, щоб його заповідей пильнувати і зберігати його закони. Алилуя.

Іс 63,9:

у кожній їхній недолі. То не вістун, не ангел урятував їх, а його обличчя. У своїй любові й у своїм милосерді він викупив їх, він їх підняв, носив їх за часів минулих.

Єр 31,20:

Чи не дорогий же в мене син Ефраїм? Чи не люба ж він дитина в мене, що кожного разу, як погрожу йому, всетаки згадую про нього? Тому зворушується супроти нього моє серце, і я зглянусь на нього, – слово Господнє.

Ос 11,8:

І як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? Як мені зробити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій.

Лк 15,20:

І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

Лк 19,41:

І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,

Йн 11,34:

запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»

Еф 4,32:

Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.

Євр 3,10:

сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!

Євр 4,15:

Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.