Скрутація (Мт 16, 13-19)

Спочатку ознайомтеся з методом!!!

Текстова версія

Пс 84,3:

Знемагає моя душа й прагне До дворів Господніх! Серце моє й моє тіло радіють живим Богом:

Пс 104,17:

На них гніздяться птиці; бусли – на кипарисах їхнє житло.

Пс 40,17:

Хай радуються й веселяться в тобі всі, що тебе шукають, і нехай завжди кажуть ті, кому люба твоя допомога: “Хай возвеличиться Господь!”

Пс 69,29:

Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.

Пс 109,22:

бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях.

Іс 53,2-3:

Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.

Лк 2,7-16:

і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.” І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам.” І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.

Лк 8,3:

Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.

2Кор 8,9:

Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли.

Йн 7,39:

Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Євр 6,4-6:

Воно бо неможливо тих, – які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку, та й відпали! – знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.

Євр 10,26-29:

Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви, а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників. Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках. Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?

Іов 36,13:

Щождо лукавих серцем, що гнів свій зберігають, | і що не звали на допомогу, коли їх в’язано,

Мк 3,29:

Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, – тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний.”

Лк 16,23-26:

В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім. Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.

Іов 33,21-28:

Тіло його очевидячки марніє, | самі лиш кості видно. Душа його зближається до Ями, | життя його – до місця, де померлі. Добре, коли є в когось ангел, | один на тисячу заступник, | щоб людині вказати її обов’язок, та змилуватись над ним і сказати: | „Звільни його, нехай не сходить в Яму! | Я знайшов бо викуп за його душу!” Тіло його тоді стає свіжішим, ніж в юнака, | і він повертається знов до днів молодечих. До Бога молиться, і Бог його приймає, | і з радістю він дивиться на нього, | повертає йому його справедливість. І тоді той співає прилюдно й промовляє: | Згрішив я, кривду заподіяв, | та Бог не відплатив мені тим самим; він звільнив мою душу від переходу через Яму, | життя моє світ бачить.

Пс 33,19:

щоб рятувати їхнє життя від смерти і живити їх у голоднечі.

Пс 56,13:

Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, віддам тобі похвальну жертву.

Пс 89,48:

Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських?

Лк 1,74-75:

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

2Кор 1,10:

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

Іов 18,11-14:

Навколо страхи його лякають, | слідом за ним женуться. Він голодує у своїх достатках, | і нещастя стоїть у нього збоку. Недуга роз’їдає його шкіру, | і перворідний смерти гризе його члени. З намету, де він був безпечний, його виривають | і до царя страхів тягнуть.

Іов 24,17:

Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.

Пс 55,4:

грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.

Пс 73,19:

Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!

1Кор 15,50-57:

Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні – успадкувати нетління. Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося, раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося. Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя. І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» Жало смерти – гріх, а сила гріха – закон. Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Йн 7,32:

Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.

Йн 9,16:

Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.

Флп 2,14:

Усе робіть без нарікання і мудрування

Йн 7,25-27:

Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос? Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»

Йн 7,40-43:

Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» Інші ж: «Він – Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» І роздор виник із-за нього серед народу.

Йн 6,14:

Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»

Йн 9,16:

Йн 10,19-21:

Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»

Мт 10,25:

Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.

Мт 16,13-16:

Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.”

Мт 21,46:

І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

Лк 7,16:

Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

Лк 6,45:

Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.

Лк 18,19:

А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.

Лк 23,47-50:

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.” Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди. Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна,

Діян 11,24:

бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.

Рим 5,7:

Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву.

Йн 7,47-52:

Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий той народ, що закону не знає!» Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»

Мт 27,63:

“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.

Мт 11,25-26:

Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. 26 Так, Отче: бо так тобі було довподоби.

Мт 16,17:

У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.

Пс 25,8-14:

Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги. Напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї. Усі стежки Господні – милість і правда для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва. Імени твого ради, Господи, відпусти гріх мій, бо він великий. Хто він, той чоловік, що Господа боїться? Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати. Сам він зазнає щастя, і рід його успадкує землю. Довірливий Господь до тих, які його бояться, і свій завіт дає їм знати.

Іс 29,10:

Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови.

Іс 35,8:

І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять.

Мк 4,11:

І він сказав їм: “Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,

Лк 8,10:

Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.

Лк 10,39-42:

Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”

Йн 7,17:

Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.

Діян 16,14:

А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.

Діян 17,11-12:

Ці були благородніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом, щодня досліджували Писання, чи так воно є. Багато ж із них увірували, – і жінок поважних грецьких та й чоловіків чимало.

1Кор 2,9-14:

але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» Нам же Бог об’явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, – духовні речі духовними словами подаючи. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється.

1Кор 4,7:

Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?

Як 1,5.16-18:

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману. Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни. Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

1Йн 2,27:

А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому.

Рим 16,25:

Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моєю Євангелією та з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів,

1Кор 2,7:

але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;

1Кор 4,1:

Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.

1Кор 13,2:

Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо.

1Кор 15,51:

Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,

Еф 1,9-18:

Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. У ньому й ви, – почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,

Еф 3,3-9:

тобто, що він дав об’явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко. Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни. Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам, а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію. Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили. Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе;

Еф 5,32:

Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.

Еф 6,19:

і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії,

Кол 1,26-27:

оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих. їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є – Христос між вами, надія слави.

Кол 2,2:

щоб потішити серця їхні, в любові з’єднані, збагатити повним розумінням для досконалого спізнання Божої тайни – Христа,

1Тим 3,9-16:

щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса. Пишу тобі це, надіючися, що незабаром прийду до тебе. Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. А то річ певна, що тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

Йн 1,29.41-49:

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, – що у перекладі означає: Христос.» І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти -Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», – що у перекладі означає: Петро (Скеля). Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів.»

Йн 11,27:

«Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»

Йн 20,28-31:

І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!» І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, – щоб мали життя в його ім’я.

Мк 1,1:

Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

Мк 8,29:

“А ви, – спитав їх, – що кажете про мене: хто я?” Озвавсь Петро та й каже до нього: “Ти – Христос.”

Лк 9,20:

“А ви”, спитав їх, “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!”

Діян 8,37:

Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, – можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»

Рим 1,3:

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

1Йн 5,1-20:

І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло. Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» Від його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив. Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос.»

Йн 6,57:

Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.

Йн 1,49:

Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів.»

Йн 6,69-70:

Ми й увірували й спізнали, що ти – Божий Святий.» Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас – диявол!»

Йн 9,35-38:

Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.» Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.

Пс 2,7-12:

Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб’єш їх.” Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею. Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні. Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.

Мт 16,16:

Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.”

Мт 27,54:

А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”

Лк 1,4:

щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

Діян 8,37:

Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, – можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»

Діян 9,20:

і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він – Син Божий.

Рим 1,3-4:

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида, установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого,

1Йн 4,15:

Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі.

1Йн 5,1-20:

Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; бо троє свідчать: Дух, вода і кров, і оті троє – водно. Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого. І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили. Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися. Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти. Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає. Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне.

2Йн1,9:

Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має.

Одкр 2,18:

І до ангела Церкви в Тіятирах напиши: Ось що говорить Син Божий, що має очі, як полумінь огню, і ноги його подібні до бронзи:

Йн 3,15-18.36:

щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, – той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. Хто вірує в Сина — живе життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, — гнів же Божий над таким перебуває.»

Йн 5,24-40:

Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. І владу йому дав суд чинити, він бо – Син Чоловічий. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене. Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе. Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, – правдиве. Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду. Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися. Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись. Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, – ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав. І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи. І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в того, кого він послав. Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене! ле ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.

Йн 6,40:

Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»

Йн 10,10:

Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали

Мк 16,16:

Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений.

1Пт 1,9:

осягаючи ціль вашої віри – спасіння душ ваших.

1 Йн 2,23-25:

Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне.

1 Йн 5,10-13:

Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого.І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого.

Лк 24,47:

і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.

Діян 3,16:

І через віру в його ім’я – оцього, що ви бачите й знаєте, його ім’я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами.

Діян 10,43:

Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім’я одержує відпущення гріхів.»

Діян 13,38-39:

Нехай, отже, вам, мужі брати, буде відомо, що ним звіщається вам прощення гріхів, і від усього, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, ним кожний віруючий виправдується.

1 Йн 5,1:

Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього.

1 Йн 4,2:

З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога.

1 Йн 4,14:

І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина – Спаса світу.

Мт 13,11:

А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.

Лк 21,15:

я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.

Лк 24,45:

Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”

Йн 17,3:

А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.

Йн 17,14-25:

Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене.

1Кор 1,30:

Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,

2Кор 4,6:

Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа

Еф 1,17-19:

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,

Еф 3,18:

спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина,

Кол 2,2-3:

щоб потішити серця їхні, в любові з’єднані, збагатити повним розумінням для досконалого спізнання Божої тайни – Христа, в якому сховані всі скарби мудрости і знання.

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

Йн 17,3:

А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.

Одкр 3,7-14:

До ангела Церкви в Філядельфії напиши: Ось що говорить Святий, Істинний, хто має ключ Давидів, хто відкриває і ніхто не зачинить, і закриває і ніхто не відчинить. Знаю твої діла; я відчинив перед тобою двері, і ніхто не спроможний зачинити їх; бо малу маєш силу, а зберіг моє слово і не зрікся імени мого. От, даю із зборища сатани тих, що називають себе юдеями, але не є ними, а лжуть, – от, спричиню їм, що прийдуть і поклоняться в ноги тобі, і взнають, що я полюбив тебе. Що ти зберіг слово терпіння мого, то і я тебе збережу від години спокуси, що має прийти на вселенну – випробувати тих, що мешкають на землі. Гляди, приходжу скоро. Держи, що маєш, аби ніхто не вхопив вінця твого. Хто переможний, зроблю його стовпом у храмі Бога мого, і звідти він не вийде більше; і напишу на ньому ім’я Бога мого й ім’я міста Бога мого, нового Єрусалиму, шо сходить з неба, від Бога мого, й ім’я моє нове. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам. І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого.

Одкр 6,10:

І закричали вони голосом великим: «Доки, Владико святий і правдивий, не судиш і не мстиш за кров нашу – тим, що живуть на землі?»

Одкр 15,3:

І співають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, говорячи: «Великі і чудесні діла твої, Господи, Боже Вседержителю; праведні й істинні шляхи твої, царю святих

Одкр 19,11:

І побачив я небо відкрите; і от – кінь білий, і хто сидить на ньому, Вірний зветься і Правдивий, і в справедливості судить і воює.

1 Йн 2,6:

Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився.

1 Йн 2,24:

Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати.

1 Йн 4,16:

Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.

Йн 10,30:

Я і Отець – одно.»

Йн 14,20-23:

І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.» Юда ж – не Іскаріотський – мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

Йн 15,4:

У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені.

Йн 17,20-23:

Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене.

2Кор 5,17:

тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове.

Флп 3,9:

і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри; щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті,

1 Йн 5,11-13:

І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого.

1 Йн 1,1-3:

Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, -а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.

Іс 9,6:

Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить.

Іс 44,6:

Так говорить Господь, цар Ізраїля, його Відкупитель, Господь сил: «Я – перший, я й останній: крім мене, нема Бога!

Іс 45,14-15:

Так говорить Господь: «Дорібок Єгипту й прибуток Кушу та савеї високорослі перейдуть до тебе й стануть твоїми, підуть слідом за тобою, пройдуть у кайданах. Перед тобою падуть ниць, будуть тебе благати: Лише в тебе Бог, і немає іншого, немає іншого Бога! З тобою ж – Бог тайний, Бог Ізраїля, Спаситель!

Іс 45,21-22:

Оповістіть, вкажіть це, учиніть навіть нараду вкупі! Хто оголосив це здавна й наперед звістив це? Хіба ж не я, Господь? Крім мене нема іншого Бога, Бога справедливого, і Спаса нема, крім мене. Оберніться до мене і спасетеся, всі кінці світу, бо я Бог, і іншого немає!

Іс 54,5:

Бо твій муж – твій Творець, Господь сил – його ім’я. Твій Викупитель – Святий Ізраїля, що зветься Богом усієї землі.

Єр 10,10:

Господь Бог – Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.

Єр 23,6:

За його днів спасеться Юда, й Ізраїль житиме безпечно. Ось ім’я його, яким його будуть звати: Господь – наша справедливість.

Йн 1,1-3:

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

Йн 14,9:

«Скільки часу я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?

Йн 20,28:

І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»

Діян 20,28:

Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною.

Рим 9,5:

їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь.

1Тим 3,16:

А то річ певна, що тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

Тит 2,13:

чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

Євр 1,8:

А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти – берло твого царства.

Зах 3,2-4:

Ангел Господній сказав до Сатани: «Нехай Господь загрозить тобі, Сатано! Нехай Господь загрозить тобі, що вибрав Єрусалим. Хіба він не головешка, вихоплена з вогню?» Ісус же був одягнений у брудну одежу, і стояв перед ангелом. Заговорив цей і сказав до тих, що перед ним стояли: «Здійміть брудну одежу з нього!»

Йн 14,19:

Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити.

Йн 17,9-11:

Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. І все моє -твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!

Йн 17,15-21:

Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав.

Рим 5,9-10:

Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

Рим 8,32-34:

Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього? Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує; хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас.

Євр 7,25:

1Пт 1,5:

для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу.

1Йн 2,1-2:

Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося,

Лк 8,13:

Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.

2Тим 2,18:

які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких.

Тит 1,1:

Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя

Євр 12,15:

Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;

1Пт 1,1:

Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії,

1Йн 2,1-2:

Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.

Лк 22,61-62:

І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.” І, вийшовши звідти, заплакав гірко.:

Мт 18,3:

і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.

Мт 26,75:

І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

Мк 14,72:

І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: “Перше ніж півень заспіває двічі, – тричі мене відречешся.” Та й заридав гірко.

Мк 16,7:

Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.”

Діян 3,19:

Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті;

Пс 32,3-6:

Тому помолиться до тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих -вони до нього не досягнуть. Ти – захист мій, ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння. “Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі – моє око! Не будьте, як той кінь, немов віслюк той нерозумний, що запал їхній треба віжками й вудилом гамувати, а то до тебе не підійдуть.”

Пс 51,12-13:

Серце чисте створи мені, а Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм. Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене.

Йн 21,15-17:

Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, – відвічає йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!

2Кор 1,4-6:

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає. Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення. Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

1Тим 1,13-16:

мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі. Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший. Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя.

Євр 12,12-13:

Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.

1Пт 1,13:

Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа.

1Пт 5,8-10:

Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить.

2Пт 1,10-12:

Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання і вибрання; бо те робивши, ніколи не спотикнетеся. Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Ось чому я повсякчас дбатиму, щоб пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте й утверджені в теперішній правді.

2Пт 3,14:

Тому, любі, очікуючи цього, старайтеся, щоб він знайшов вас безплямних і бездоганних у мирі.

2Пт 3,17-18:

Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности; але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа: йому слава і тепер, і по день вічний! Амінь.

Іс 64,4:

Ти йдеш назустріч тим, що радо чинять правду, що пам’ятають твої дороги. Та ось ти розгнівився, ми ж були згрішили нашим відступством і нашим віроломством.

Йн 3,16:

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

1Пт 1,12:

І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

Пс 31,19:

Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять.

Мт 20,23:

Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував.”

Мт 25,34:

Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.

Євр 11,16:

Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.

Рим 8,28:

Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.

Як 1,12:

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Як 2,5:

Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять?

1Йн 4,19:

Ми любимо, бо він перший полюбив нас.

Мт 13,17:

Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

Лк 10,24:

Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”

Діян 10,28:

і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту.

Рим 16,25:

2Тим 1,10-11:

10 об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією, що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.

Тит 1,1-3:

Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом, – який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, –

Євр 11,39-40:

І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.

1Пт 1,10-12:

Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати. І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

Еф 2,20:

побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос.

Еф 4,11-12:

І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,

Мт 23,34:

Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто,

Лк 11,49:

Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб’ють, а деяких будуть гонити,

1Кор 12,28-29:

І деяких поставив Бог у Церкві: поперше – апостолів, подруге – пророків, потретє – учителів, потім – дари чудес, потім дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами. . Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи всі учителі? Чи ж усі чудотворці?

2Пт 3,2:

щоб ви пригадували ті слова, що їх святі пророки були наперед сказали, та заповідь ваших апостолів, заповідь Господа і Спаса.

Юд 1,17:

Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа,

Лк 2,26-27:

Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм,

Йн 14,26:

А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

Йн 16,13:

Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.

Діян 10,19-20.28:

А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають. Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.» і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту.

1Кор 12,8-10:

Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі; іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування; іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому ж тлумачення мов.

Іс 28,16:

тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться.

Мт 16,18:

Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.

Дії 4,11–12:

Він – отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»

2Кор 11,2–4:

Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові. Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа. Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, – ви б радо терпіли.

Гал 1,7–9:

не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема!

Еф 2,20:

побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос.

2Тим 2,19:

Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і – «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає».

1Пт 2,6–8:

Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» Вам, отже, що віруєте, – честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, – він став головним на углі, каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.

Мт 16,19:

Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.”

Йн 20,23:

Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.»

Дії 15,23–31

Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт! Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі, то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, людьми, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме. Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного: стримуватися від ідоложертвенного м’яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.» Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою.

1Кор 5,4–5:

коли в ім’я Господа нашого Ісуса зберетесь ви і дух мій, силою Господа нашого Ісуса видати такого сатані на погибіль тіла, щоб спасся дух у день Господній.

2Кор 2,10:

Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, – оскільки мав я щось прощати, – то ради вас зробив те перед обличчям Христовим,

Одкр 3,7–8: